Читати книгу - "Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)"

Три тижні потому.

Лілія.

Я як і планувала повернулась у театр. У театрі якраз готують спектакль “Кайдашева сім’я”. Вони вже почали готуватись. Але у них з’явилась величезна проблема. І ця проблема полягає у тому, що акторка, яка мала грати Мотрю потрапила у лікарню. І не зрозуміло коли повернеться у театр. Тому наш керівник постановник, почав шукати заміну. Але нікого підходящого не міг знайти. А коли повернулась я, він мене попросив зіграти маленьку сценку з актором, який грає Карпа. Зрозумів, що на цю роль підхожу я. Він мені сказав, що я зіграю цю роль дуже добре, адже характером схожа. Та я так не думаю. Але якщо сказав, що зіграю добре, то, мабуть, воно так і є.

І вже сьогодні ця вистава. Я вже як три години знаходжусь у театрі, читаю свої репліки. До мене підійшла Ксенія, вона до речі теж грає у цьому спектаклі не останню роль. У неї образ Мелашки. І цей образ якраз для Ксенії.

- Читаєш текст?

- Так. Ти напевно вже давно його вивчила. А я ось читаю аби нічого не забути

- Я впевнена, що не забудеш. Мені Костя сказав, що він прийде подивитись спектакль. Вже чекаю початку. Йому подобається моя гра на сцені

- А Тимур ні разу не бачив як я граю на сцені

- Чому?

- Весь час зайнятий. Лікарі вони такі. Дуже зайняті люди. Але він обіцяв, що сьогодні прийде. Сподіваюсь, що прийде

- Прийде, куди він подінеться — підтримала мене Ксенія — підемо краще чай гарячий поп’ємо, а то я якось змерзла

Ми пішли у гримерку. У нас вона у всіх спільна. У гримерці були всі, хто має сьогодні грати. Олеся, наша колега заварила чай. Завжди мене просять, щоб я всім зробила каву, бо всі знають, що я роблю смачну каву. Ксеня мене видала. Коли розповіла, що я колись працювала баристою. Та мені це за щастя.

Ми сіли пити чай. Почали обговорювати наш сьогоднішній виступ. Всі очікують на успіх, що спектакль пройде на ура. Я теж на це очікую. І для мене це буде дебют. Дебют на сцені після декрету. І я все ж сподіваюсь, що Тіма відкладе всі свої справи у лікарні та приділить декілька годин на те, щоб подивитись як я граю на сцені театру. Я мрію його побачити у залі. О сьомій вечора повинен початися цей спектакль. Сподіваюсь Тіма звільниться до цього часу. Ми попили чай та почали свою репетицію. Вона у нас остання перед спектаклем. Під час цієї репетиції я зрозуміла, як добре я влилась в цей колектив.

Сьома година. Ми всі переодяглись у свої костюми. Я стою за кулісами та виглядаю у зал. Там збираються люди. І звичайно було не зрозуміло, є серед цих людей мій Тіма чи немає. Мене покликала Ксенія, сказала, що нас покликав керівник. Ми підійшли до нього. Він побажав нам успіху.

Тимур.

Зранку я встав, щоб збиратись на роботу і не побачив Лілі. Вона зазвичай ще спить коли я прокидаюсь, а тут несподіванка. Подивився у колиску, Максимко спить солодким сном. Я зайшов на кухню. Побачив, що моя Квітка сидить за барною стійкою та п’є каву. Вона вже була одягнена в той одяг, у якому їздить у театр. Лілі нагадала мені, що сьогодні у неї спектакль, на який я повинен прийти. Сказала, що чекає мене. Я вже чекаю не дочекаюсь цього спектаклю. Але спершу робота. У мене сьогодні одна планова операція є. Тому я швиденько зібрався. Спочатку завіз свою Лілі у театр, а після поїхав на роботу. Наші мами ще у нас, тому я впевнений, що з дітками все буде в порядку.

Коли приїхав на роботу, побачив свою колегу, Іру. Ми заговорились і я згадав про спектакль Лілії. Іра засмутилась, що не зможе побачити цей спектакль, бо є на те дві причини. У неї немає квитка, а ще у неї сьогодні нічне чергування.

Вечір. Я вже звільнився з роботи та їду у театр. Мені подзвонив Костя. Він попросив його забрати та поїхати разом, бо його машина на ремонті. Виявляється Ксенія теж грає у цьому спектаклі.

Ми під’їхали до театру, вийшли та пішли у театр. Виявилось, що ми будемо сидіти один біля одного. Ми сидимо у п’ятому ряду у портері. І я побачив, що з-закуліс виглянула Ксенія, вона побачила Костю з-поміж натовпу, а після з-закуліс виглянула моя Лілі. Ксенія показала пальцем, де знаходимось ми. Лілі це побачила та помахала мені рукою. Приємно, що вона мене побачила у залі. А як я її хочу побачити на сцені, словами не передати.

Костя подивився на мене.

- Вже не дочекаюсь побачити свою принцесу на сцені знову

- На багатьох її спектаклях був?

- Так. Перший раз ще тоді, коли тільки-но познайомились. Вона у коледжі грала у спектаклі “Ромео і Джульєтта”. До речі, грала головну роль. Зіграла взагалі шикарно. А після я дізнався скільки вона на це сили та часу витратила аби так зіграти. А ти бачив Лілію на сцені?

- Ні. Все часу не було. Лікарня забирає весь мій час. Бачу всіх тільки ввечері. А іноді навіть ввечері не виходить побачити їх

- Чому?

- У мене бувають нічні чергування. Після них я день вільний. Але взагалі нічого не хочеться робити

- Зрозуміло. Я так розумію, що мені пощастило. Бачу свою сім’ю практично весь час. Бо сам собі начальник

Почався спектакль. Я побачив свою Квітку на сцені. Як же вона гарно грає. У неї взагалі така харизматична героїня. Весь спектакль я подивився на одному подиху. Акторська гра Лілії мені дуже сподобалась. І я дійсно жалкую, що я раніше не був на її спектаклях. У кінці спектаклю всі актори вклонились та зайшли за куліси. Всі люди почали виходити з зали. А ми з Костею нікуди не поспішаємо.

За десять хвилин до нас вийшли дві наші красуні. Лілі підбігла до мене. Я її обійняв, а після поцілував у щічку. Костя з Ксенією кудись пішли, а ми з Лілі стоїмо у пустій залі.

- Як тобі спектакль?

- Дуже цікавий. Мені він дуже сподобався. Ти на сцені виглядаєш шикарно

- Тобі сподобалась моя акторська гра?

- Дуже сподобалась. Ти молодець

- Дякую — я поцілував Лілі у губи. А після вона подивилась на мене — пішли за куліси