read-books.club » Сучасний любовний роман » Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce) 📚 - Українською

Читати книгу - "Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)"

104
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Не роби мені боляче" автора Вікторія Грош (Rouce). Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 41 42 43 ... 46
Перейти на сторінку:

- А, можна? — зі здивуванням запитав я

- Можна — ми пішли за куліси. Пішли у гримерку. Тепер зрозуміло куди поділися Костя з Ксенією. Вони вже були у гримерці. А окрім них там ще було багато людей. Тих, яких я тільки що бачив на сцені. Я зрозумів, що якщо моя дружина акторка, то за куліси мені вхід дозволений. Я думав, що за куліси можуть заходити тільки актори та ті хто працює у театрі. А виявилось, що є виключення.

Лілі познайомила мене зі своїми колегами. Вони всі були раді зі мною познайомитись. Коли дізнались, що я лікар, були трохи здивовані, що у Лілії чоловік лікар-хірург. Мабуть, вона на роботі говорила про мене так як я говорив про неї на своїй роботі, тобто ніяк.

Лілія.

Мій коханий все ж прийшов на спектакль і мене це тішить, адже побачив мене на сцені вперше. А після сказав дуже приємні слова. Йому сподобалось як я граю. І я зрозуміла, що не дарма вчилась в інституті на театральному факультеті. Почути його такі теплі слова для мене багато чого значить. Я думаю, що він ще побачить мене на сцені й не раз.

Завтра у нас теж спектакль, такий як був сьогодні, але Тіми на ньому вже не буде. Він буде на нічному чергуванні у приймальному відділенні. А я після того, як закінчиться мій виступ приїду додому та ляжу спати у пусте ліжко. Біля мене не буде Тіми. Мені не подобаються його нічні чергування, але що поробиш, якщо така робота, яка потребує працювати вночі.

Всі мої колеги розійшлись. У гримерці залишились тільки я, Тимур та Ксенія з Костею.

- Як ви дивитесь на те, щоб сходити у ресторан, повечеряти разом? — запитав Тіма, обіймаючи мене за талію. Яку дійсно вже можна так назвати. Ксеня подивилась на Костю.

- Ми згодні

- Так. З дітками залишився їх дідусь, тому ми вільні

- Тоді поїхали

Ми поїхали у найближчий відкритий ресторан. Сіли за столик та почали дивитись меню. Коли вибрали страви почали розмовляти. Ми розповідали як у нас пройшов день до спектаклю. Я подивилась на Тіму. Він сидить та уважно нас слухає. Я зрозуміла, що йому це дуже цікаво. Він так само слухав, коли я лежала у лікарні з Максимком зразу після його народження. І мабуть, що впевнився як для мене важливий театр та виступи у спектаклях. А це мені приносить велике задоволення. Це просто щось неймовірне. Так само як йому приносить задоволення його робота. Він дуже мріяв про, те, щоб бути лікарем. І зараз він каже, що не шкодує, що вибрав собі таку професію. Але ще він би хотів бачити частіше свою сім'ю, тобто мене з дітками. Але як є.

Цей виступ дійсно пройшов на ура. Але у мене без суфлера не обійшлось. Все ж трохи не довчила свої репліки. І це мене дуже засмучує. Але у спектаклі, коли ми виступали цього не було помітно, що добре.

Ми приїхали додому далеко за північ і зовсім не тверезі. А через п’ять годин Тіма повинен бути на роботі. Але він сказав, що приїде трохи пізніше. Операцій у нього бути не повинно. А я через десять годин повинна з’явитися у театрі, адже сьогодні черговий виступ цього ж спектаклю. Сподіваюсь що до цього часу я прийду у нормальний свій стан. Ми тихо зайшли у свою кімнату, роздяглись та лягли спати. На щастя ми нікого не розбудили.

Ранок почався у нас зовсім не з кави. Він у нас почався з біллю голови та крики наших мам.

Вони нам висказали, те, що ми пізно повернулись додому. Те, що Максимко спав з моєю мамою. Поки ми це вислуховували Тіма нам зробив ліки. Ми їх випили та пішли знову у свою кімнату трохи ще поспати.

- Я не думав, що вони на нас обидві накинуться

- На це можна було сподіватись, адже залишили їм чотирьох дітей, а самі пішли гуляти. Треба частіше дома бувати

- Згоден — Тіма ліг на ліжко та зразу заснув. І я вирубилась швидко. Погуляли так погуляли. Цікаво, а тато Ксенії не прид’являв їм претензії? Мені щось здається, що ні. На скільки я знаю, Ксеня це розповідала, що він спокійно до такого ставиться. До речі, мій тато також. А ось мамі це не подобається взагалі. На скільки я знаю, що мій дядько, мамин брат помер від чарки. І після того мама не полюбляє людей, які багато п’ють. А ми випили багато, адже дуже рідко проводимо ось так час з друзями.

1 ... 41 42 43 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)"