Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

Почувши кроки за своєю спиною Енн напружилася, але не обернулася. Звісно, вона їх впізнала, але її характер знов захотів заявити про себе!

- Ну, ось ми й повернулися, не минуло й п'яти діб! Я впевнений, ти навіть скучити за нами не встигла! - Пробасив Лакур.

Злісно ​​стиснувши кулаки, Енн схопилася на ноги і демонстративно, не дивлячись на брата, рвучко розвернулась і пішла в бік буфера. Стрибнувши на заднє сидіння, вона відвернулась, ображено підтиснувши губи. Мак, переглянувшись з Лакуром, вирішив промовчати.

…

- Енн, досить сердитися! Ти що оголосила нам бойкот? Але до чого тут ми? – Лакур ходив за нею слідом, переміщаючись із одного відсіку «бронтозавра» до іншого. А вона вдавала, що нікого з них не помічає. Лакур ображено розводив руками, смішно насупивши своє волохате руде обличчя. — Ну, годі, ти ж знаєш, як я нервуюсь, коли ти така! Хіба тобі мене не шкода?

- А тобі було мене шкода, коли ти кинув мене одну?! І хіба я не маю причин сердитися на вас?! - Вигукнула Енн, вибухнувши праведним гнівом. - Ви навіть не суперечили Зуру, коли він віддав вам цей ідіотський наказ! І якби він не повернув вас з пів шляху – ви б і досі не переживали де я і що зі мною! Я вам що маленька дівчинка, яку треба покарати за витівку?! У мене мало серця не розірвалося, коли я не побачила вас на місці! Не сказавши жодного слова, не попрощавшись, нічого не пояснивши! А якби зі мною щось сталося, ти б все життя шкодував, що так розлучився зі мною! Чи ні?!

 Після таких її слів Лакур втягнув голову в плечі, немов винуватий пес. Його розумні чорні очі, вибачаючись, косилися в її бік.

- Я заперечував, чесно! Можеш спитати у Мака. Але у Зура був такий тон, коли йти проти нього просто марно. Він глава нашої родини, наш капітан, і куди б не закинула нас доля – ми все одно зберігатимемо наш зв’язок.

- О, коли я побачу його високість, цього главу сім'ї, я обов'язково поставлю йому кілька запитань! Просто не дочекаюсь побачити цю хитру химерську фізіономію!

Так було завжди, спочатку вона спалахувала, наче сірник, але так само швидко й згасала. Виливши все своє обурення на бідного Лакура, Енн розтанула, почавши спілкуватися з братами, як і раніше. Вони давно звикли до її надмірної емоційності, тому в моменти сварок висилали на «розстріл» лише одну жертву, щоб потім усі стосунки повернулися в звичне коло. Але тільки цього разу для Зура Енн приготувала окрему промову, приховавши дещицю своїх ображених почуттів і для нього. Шкода, що для нього самого це вже не становило несподіванки, їхній зв'язок дозволяв відчути все миттєво. Зур знав, що вона сердиться на нього, а Енн сердилася подвійно, тому що від нього тепер нічого не можна було приховати!

Протягом усього шляху на Химер Зур не виходив на відеозв'язок, посилаючи їм лише короткі повідомлення з чіткими вказівками. Але на планету хамелеонів вони дісталися без зайвих перешкод та ускладнень, керуючись його грамотною інформацією. Правитель Химера наказав їм приземлитися поряд зі своєю резиденцією у Карханкурті. Старий «бронтозавр» органічно вписався між двома зеленими пагорбами, відтіняючи своїми незграбними формами яскравий мальовничий краєвид. Карханкурт був найдавнішою столицею Химера, родовим гніздом правителів, предків Зура. Тут ще зберігся старовинний масивний замок, упираючись в небо своїми гострими шпилями. З одного боку замок був оточений лісом, з іншого незліченними пагорбами, за якими виднілися вже сучасні будівлі, відзначені технологічними штрихами просунутої цивілізації химерів.

- Так от, значить, яку планету підібрав собі наш Зур! - Вигукнув Мак, потираючи потилицю. - Нічого собі стоянка!

- Мені цікаво, що... ми тут будемо робити? - прошелестів Сеярін.

- Збирати ягоди та плести вінки! – хмикнув Лакур. - Бездарно проводити свій час, як особи наближені до його високості. Ми матимемо тут значний вплив! – Лакур скривив комічну гримасу.

- Досить ятрити! Що-що, а бідувати Зур нам не дасть. Я впевнений, що потребувати ми не будемо, - пробурчав Жако.

З боку замку до них вже рухався почесний кортеж правителя, який складався з вишколених озброєних химерів.

- Його високість, правитель Зур, висловив бажання запросити вас до свого родового замку! – чітко вимовляючи кожне слово, викарбував голова кортежу. - Ви можете пройти за нами прямо зараз! … На вас чекають, - додав він, не помітивши з боку прибулих гостей улесливого поспіху.

- Я залишаюся на кораблі разом із батьком! – категорично заявила Енн.

- Але, Енн, судячи з усього, нам потрібно висловити повагу їхньому новому правителю. Тим більше, це може роздратувати Зура! - Заперечив Сеярін.

- А мені що його тепер боятися? - Вже з викликом промовила вона. - Скажіть йому, що мій дім – це «бронтозавр» і химерському правителю я не підкоряюся! Давайте, валіть! Це вже справа принципу!

До самого вечора Енн відчувала обурення в душі, але ніяк не могла розібратися чи її це відчуття або це Зура.

Брати все не поверталися, Тіар, як завжди, був небагатослівний, не розуміючи, де він знаходиться. І очікування Енн перетворилися на чергове катування, даючи їй можливість вкотре замислитися щодо своїх принципів. Допоки двері до її каюти не відчинилися, впускаючи самого Зура.

 - Ох, боже мій, яка честь! - З сарказмом вигукнула вона. - Ти один чи з охороною?

- Як завжди показуєш свій характер? – поблажливо посміхнувся він, примруживши свої чарівні чорні очі. Він був у звичному для неї людському образі, тільки новий одяг тепер вже видавав у ньому багату людину з вищого суспільства. Його вичікувальна поза «руки в боки» говорила про те, що він має намір зробити так, як йому цього заманеться.

- А в мене є купа підстав! - Енн піднялася зі свого місця. – Почнемо з того, що з метою виховання ти змусив братів покинути мене з імперцями! Мене дістали ці випробувальні змагання! Я не винна, що там опинився Ілай! І зауваж, я знову зробила вибір на твою користь!