read-books.club » Любовні романи » Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі 📚 - Українською

Читати книгу - "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"

128
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Будеш моєю, Роксолано" автора Ксана Рейлі. Жанр книги: Любовні романи / Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі» була написана автором - Ксана Рейлі, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовні романи / Сучасний любовний роман".
Поділитися книгою "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі" в соціальних мережах: 
Поїхавши у відпустку до Стамбула, Роксолана навіть не здогадувалася, що в перший же день її спокійне життя перевернеться з ніг на голову. Одна зустріч з незнайомцем під прицілами камер — і тепер фото дівчини в усіх журналах країни.
Дженк Аслан — відомий турецький актор, що приховує своє особисте життя за сімома замками. Здавалося, що так буде завжди, але все кардинально змінюється, коли доля зводить його з норовливою українкою. Одне фото з дівчиною — і рейтинги актора підросли до небачених висот. Тепер залишається лише прийняти пропозицію продюсерів і грати ролі закоханих. Та хіба це легко, якщо вони терпіти не можуть одне одного?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 44
Перейти на сторінку:
Пролог


— Ти в цьому впевнена? — запитала сестра й уважно подивилась на мене.

— Я не знаю...— я покрутила свій стакан з коктейлем, — я вже ні в чому не впевнена.

— Роксолано, ну може це просто якась помилка. Може це справді хтось відсилав не на той номер.

— Знаєш, Аню, якби це було раз чи два, я б в це ще повірила. Ну, власне, раніше я і вірила, але це було вже неодноразово.

— Андрій любить тебе, я впевнена. І він би ніколи тобі не зраджував.

Я лише гірко посміхнулась, — тобі це просто здається. В нас вже давно все не так, як раніше.

— Ну чотири роки відносин це вже досить багато. Не буде ж все як тоді, коли ви познайомились.Так, давай ми не будемо говорити про погане. Ти вже вирішила, куди ми їдемо?

— Ще ні, я лише сьогодні іду оформити відпустку.

— Я завжди дивувалась тобі, як можна було поєднати вивчення англійської й турецької.

— Ну зате я можу перекладати з турецької на англійську і навпаки. Тому я найцінніший працівник нашої фірми.

— Найцінніший працівник, який вже роками тримається лише на посаді перекладача. Коли ти вже виростеш.

— Ань, мені 24, я вже виросла, — я посміхнулась, — а перекладати мені подобається, задовільняє моя зарплата і міняти нічого я не хочу.

— Ти дурна, Ляно, ти дурна, — сестра похитала головою.

— І я тебе люблю, — я допила свій коктейль і глянула на годинник, — але мені вже треба бігти на роботу, — я підхопила свій рюкзак і поцілувала сестру в щоку. 

Надворі був розпал літа, але все ж червень я повністю провела на роботі. Тому начальство пообіцяло мені весь вільний липень, тож зараз я просто лечу оформляти ту відпустку. Ми домовились поїхати відпочивати разом: я, моя сестра Аня та мій хлопець Андрій. Але останні пів року він поводиться занадто дивно. Ну я не скажу, що він розлюбив мене чи щось таке. Просто...десь глибоко в душі мені здається, що він зраджує. І хоч сестра запевняє мене в протилежному — мені все одно неспокійно. Щоб відволіктись від своїх дурних думок, зробила в машині гучніше музику. Так, я знайшла собі чудову професію, яка дозволила купити мені авто. І власну квартиру. Аня ж у мене дуже творча людина і завжди в пошуках себе. Довгий час вона зустрічалась з одним хлопцем і вони жили в батьківській квартирі, ну а щоб їм не заважати, я з‘їхала. Через деякий час їхні стосунки закінчились, але ми вже звикли жити окремо, хоч і з сестрою в нас надзвичайно близькі стосунки. Липневе сонце жарило так, що навіть в авто з кондиціонером по моєму чолі стікали краплі поту, чого я страшенно не люблю. Взагалі не люблю спеку через таку занадто сильну вологу, яку виштовхує з себе тіло. Аня мене називає Сніговою королевою, десь я з нею і згідна, бо просто обожнюю зиму. Тому коли я вже нарешті приїхала, то вилетіла з тої машини й зайшла у таку прекрасну прохолоду нашої фірми.

— Що ж, Роксолано, вітаю з заслуженою відпусткою, — посміхнулась мені начальниця.

— Дякую, Маріє Вікторівно, чесно, я дуже на неї чекала.

— Ти вже вирішила, що будеш робити?

— Чесно, ще ні. Швидше за все просто буду лінуватись вдома, бо...плани на відпочинок зараз дуже мінливі, — я криво посміхнулась, тому що зараз дійсно через поведінку Андрія все летить шкереберть.

— Не знаю, як ми тут будемо без тебе.

— Я впевнена, що за цей місяць нічого жахливого не станеться. Але я вже тоді піду, дякую вам ще раз.

— Щасливо. І головне — гарно відпочити.

Я спустилась сходами на перший поверх і знову вийшла у це пекло. Оглянувшись на будівлю, я видихнула з полегшенням, бо нарешті трохи відпочину. Наша фірма спеціалізується на перекладі ділових угод, договорів, контрактів і такого іншого. Також наших людей беруть перекладачами на ділові зустрічі. Ну тобто, ми трохи круті перці. Але вся ця постійна офіційність мені злегка набридла. Вічний дрес-код і туфлі на підборах. Чесно, хотілося б після цього всього просто поїхати в село, але, на жаль, такої можливості нема. Приїхавши додому і чекаючи на ліфт, в мені зародилась якась тривога. Андрій має бути вдома сьогодні, але якщо його там нема...тоді мої підозри лише посиляться. Та коли я зайшла до квартири, то хлопець сидів і дивився якийсь фільм, а я полегшено видихнула.

— Привіт, — радісно сказала я.

— Привіт, — він кинув на мене косий байдужий погляд і продовжив дивитись телевізор.

— Ти що тільки прокинувся? — я зазирнула в спальню і побачила, що ліжко не застелене.

— Майже. Маю ж я право довше поспати у свій вихідний.

— Сонечко, вже половина третьої дня, — я підійшла і сіла поряд на дивані, поцілувавши його в щоку.

— Ну трохи довго поспав, — він посміхнувся, але навіть не глянув на мене, просто обійняв ззаду однією рукою і далі слідкував за фільмом. Я не розуміла, чи це те кіно таке цікаве, чи він просто ігнорує мене. І ось такий він вже пів року.

— Я взяла відпустку сьогодні. Ти вже вирішив свої питання?


— Ні. Взагалі не знаю, чи вийде мені звільнитись на цей місяць. Шеф якийсь дикий став.

— Андрію, ти керуєш просто їхнім сайтом. Ти можеш це робити й дистанційно, візьмеш свій ноутбук, — я відсунулась від нього, щоб краще бачити й вже нарешті він повернув голову до мене.

— Це не я придумую такі правила, — він нахмурив брови, — якщо мені скажуть бути на місці, я буду на місці.

— Чи ти просто не хочеш нікуди зі мною їхати! — я підвищила голос і підірвалась на рівні ноги.

— Та що ти таке говориш, дурнику, — Андрій навіть вимкнув телевізор і став поряд зі мною, охопивши руками за обличчя, — як я можу не хотіти провести відпустку зі своєю коханою.

— Ну а чому ти тоді так спокійно говориш про те, що тебе можуть не відпустити? — я нахмурила брови.

— Бо це від мене не залежить, от і все, Роксоланко, я люблю тебе, — він нахилився і поцілував мене.

— І я тебе люблю, — я обійняла Андрія.

— Я ввечері їду до Ані, ти зі мною? — я підняла на нього очі.

— Ні, сьогодні не можу. Мені мають надіслати нове замовлення на сайт. Мушу чекати.

— Вічно та твоя робота...— я видихнула і пішла у нашу спальню. Розстелене ліжко так і манило, тому я вирішила трохи поспати. Коли прокинулась, вже вечоріло і солодко потягнувшись, я підвелась і почала збиратись до сестри.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"