read-books.club » Сучасний любовний роман » Фатальна ніч, Влада Клімова 📚 - Українською

Читати книгу - "Фатальна ніч, Влада Клімова"

37
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Фатальна ніч" автора Влада Клімова. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Фатальна ніч, Влада Клімова» була написана автором - Влада Клімова, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасний любовний роман".
Поділитися книгою "Фатальна ніч, Влада Клімова" в соціальних мережах: 
– Навіщо ти приїхав? Між нами все скінчено! – намагалася бути спокійною я, але безжальна магія його погляду змушувала забути про нестерпний біль. – Та невже? Леді-бос сильна й незворушна. Одноосібно вирішила, що я не маю права знати про нашу спільну трагедію? – він підходив все ближче й говорив доволі грізно, але дивився з такою ніжністю, що мій традиційний гонор зник. Варто було Йому з’явитися і світ навколо знову ожив…

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 42
Перейти на сторінку:
Розділ 1. Леді-бос

Нормальній людині моє життя, вочевидь, може здатися казковим. Це тому, що не потрібно чекати біля вікна принца на білому коні. Тато залишив єдиній доньці у спадок серйозний бізнес. Ні, не салон краси, а контрольний пакет акцій металургійного підприємства, з усіма можливими наслідками. І через це мій світ зациклений на модернізації виробництва, нарадах та домовленостях, зустрічах з партнерами й конкурентами. Ось така казочка зовні, а зсередини – справжнє пекло.

Крім того, мені вже за тридцять, а я ще ніколи не була заміжня! Спочатку мої хлопці не влаштовували тата, а коли його не стало – залицяльники просто не вміщалися в мій життєвий графік. Це тільки здається, що в сталеплавильній галузі гроші течуть, наче ріка й нічого не треба робити. Насправді ж ділові стосунки тут дійсно схожі на гарячий потік лави, та я навчилася тримати голову холодною, а руку на пульсі проблем. І якщо це з тобою відбувається поступово – звикаєш та не шкодуєш себе...

Але почну я свою розповідь з того моменту, коли тато був ще живий. Якось, після занять в універі, ми з дівчатами пішли на каву і там вперше я відчула загрозливий світ статків. І хоч я навчалася на комерційній основі, ніколи не вважала себе заможною чи особливою. А той чолов'яга, мабуть, прочитав чиїсь відгуки в мережі й спробував, прямо серед купи людей, взяти мене в заручниці. Звісно його миттю знешкодили поліціянти, бо він був непідготовлений і дурний. Та з того часу батько почав наймати для мене охоронців і я зрозуміла, що таке життя пташки в клітці.

Ні, мої захисники були професіоналами та намагалися поводитися коректно й непомітно. Але ж своїм всевидячим оком, раз по раз, нищили мій студентський світ. Бо хто захоче водитися з дівчиною, охорона якої весь час шукає поглядом ненадійних перехожих або ввічливо обмацує знайомих портативним металошукачем? Так десь на стадії дипломної роботи я залишилася без друзів. Тепер вони були лише в мережі – віртуальні «воїни світла» та моделі й актриси, з дурнуватими ніками й фантастичними історіями життя на землі.

Ось в цей непривабливий момент мого існування, раптово й неочікувано, увірвалось нестерпне горе. Поруч своїх улюблених мартенів тато фактично «згорів на роботі». Коли його привезли до медичного центру, лікарі вже констатували смерть. Виявилось, що підступному тромбу байдуже: чи були у гарної людини плани на майбутнє? А ще для його доньки світ без батька миттю перетворився на суцільний біль...

Далі життя полетіло наче снігова лавина з гори. Буквально відразу після поховання з’явився нескінченний потік «рідних і близьких». У гонитві за ласим шматом прибуткового пирога якісь дивні особи боролися між собою, не звертаючи жодної уваги на несуттєву деталь – розбиту та самотню дівчину поряд.

Ні, я розумію, що Вербицьких на планеті багато, але ж ті люди мені зовсім чужі. Так сталося, що ми з татом в цілому світі були зовсім самі. Мама померла, народжуючи мене і я бачила її лише на фото. А тепер, поруч на столі, поставила ще його знімок у рамочці та плакала день і ніч.

Бувають моменти, коли людині здається, що навколо одні вороги й на допомогу чекати зовсім не варто. Ось саме тоді, коли ти на краю прірви, частіше за все знайдеться рука, що підтримає. Дивно, але у моєму випадку це був адвокат сім'ї. Саме він зупинив ту «чергу охочих» та довго й настирливо навчав мене куштувати страхітливий багатошаровий пиріг бізнесових стосунків.

Тато звісно теж готував мене до життєвої боротьби й тому навідріз заборонив мріяти про факультет журналістики. Казав, що з мене вийде гарна помічниця й талановитий фінансист. До навчання я підходила без жартів та закінчила економічний зовсім не дурною. Ось тільки не для того світу, що диктував мені продати акції, і взявши деякі кошти, в плані самозбереження вилетіти якомога далі до теплих країв назавжди. Та я не погодилась!

За довгі роки співпраці наш старенький адвокат знав, що я успадкувала від батька не лише статки, а й неймовірну впертість та нізащо не відступлюсь від продовження родинної справи. Саме тому він мужньо залишався поруч і наймав мені профільних вчителів та знайомив з людьми, що можуть знадобитися.

Одного разу привіз мене на зустріч з представником влади, котрий опікувався значною часткою металургійного бізнесу. Врівноважений чоловік спочатку виказав співчуття моєму горю, а потім довго сміявся відносно такої кандидатури. Сказав, що у їх чоловічому світі дівчиську робити нічого, бо я там просто не виживу. Сперечатися з людьми такого рівня мене не вчили, але не можу сказати, що ми розпрощалися друзями.

Прикута до цілодобової охорони, я впевнено продовжувала навчання й ті зашкарублі сухарі через деякий час почали підкреслювати, що я здібна. А ще, мабуть фартова, бо пройшов майже рік, а я поки лишалась живою й здоровою. Та після однієї серйозної наради в офісі Сергій Мойсейович сказав мені:

– Ну все, Зоренько, ти готова. Я можу їхати додому. Давно вже треба, але не міг залишити тебе на самоті з невідомістю. Тепер пані Зоряна Вербицька – леді-бос. І не бачити мені сонця над Хайфою, якщо хтось скаже інакше. На прощання дам ще одну пораду: підбери собі дівчину-копію, а ліпше дві. Повір, вони точно знадобляться.

І на цьому мій єдиний друг і опора кинув мене напризволяще, а колючий патріархальний світ був таким же невблаганним. Ну, хіба що трохи звичнішим, ніж з самого початку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фатальна ніч, Влада Клімова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фатальна ніч, Влада Клімова"