Читати книгу - "Під куполом"

— Записав.

Озвався телефон Ренні, і його похмурість поглибшала. Він відповів на дзвінок:

— Алло, виборний Ренні слухає.

— Вітаю, виборний. Говорить полковник Джеймс О. Кокс. Я керівник того, що у нас тут дістало назву «Проект Купол». Вирішив, що настав час нам з вами поговорити.

Великий Джим розвалився у своєму кріслі, він усміхався.

— Ну що ж, тоді говоріть, полковнику, нехай благословить вас Бог.

— За моєю інформацією, ви заарештували людину, котрій Президент Сполучених Штатів доручив керувати справами в Честер Міллі.

— Це відповідає істині, сер. Містеру Барбарі висунуто звинувачення у вбивстві. У чотирьох убивствах. Мені не віриться, що Президент бажав би бачити керівником серійного вбивцю. Його рейтингу це не додасть плюсів.

— І таким чином керівником залишаєтесь ви.

— О, ні, — заперечив Ренні, ще ширше посміхаючись. — Я всього лиш скромний другий виборний. Керівник у нас Енді Сендерс, а безпосередньо заарештовував підозрюваного Пітер Рендолф — наш новий шеф поліції, як вам, можливо, відомо.

— Ваші руки чисті, іншими словами. Такою буде ваша позиція, коли раптом зникне Купол і почнеться розслідування.

Великий Джим насолоджувався нервовістю, яку він дочув у голосі цього нікчемахи. Цей дурв'ячий син із Пентагону звик кататися верхи, самому обернутись конем для нього новий досвід.

— А чому б їм бути брудними, полковнику Кокс? Армійські жетони Барбари було знайдено в однієї з жертв. Що може бути банальнішим за це?

— Зручно.

— Називайте це, як вам забажається.

— Якщо ви ввімкнете новинні канали, — промовив Кокс, — то побачите, наскільки серйозні питання там викликає арешт Барбари, особливо в світлі його послужного списку, зразкового, між іншим. Питання також викликає ваша власна діяльність, аж ніяк не зразкова.

— І ви гадаєте, що можете мене цим здивувати? Ваша фірма славиться маніпулюванням новинами. Ви займаєтеся цим із часів В'єтнаму.

— У Сі-Ен-Ен є матеріал про розслідування вашої підозрілої торгівельної практики з використанням несумлінної реклами наприкінці дев'яностих. По Ен-Бі-Сі передають, що проти вас велося слідство у зв'язку з неетичною кредитною практикою у 2008 році. Наскільки я пам'ятаю, вас звинувачували в незаконному завищенні процентної ставки? Десь близько сорока відсотків? І тоді ви повертали собі автомобілі й вантажівки, за які вам клієнтами вже було переплачено вдвічі, а іноді й утричі більше? Думаю, ваші виборці все це побачать на власні очі.

(Усі ті звинувачення було знято. Він тоді сплатив добрячі гроші за те, щоб їх було знято.)

— Люди в. моєму місті добре знають, що ці новинні програми подадуть будь-яку сміховинну маячню, якщо заразом можна вдало продати рекламний час під нові телевізори, або геморойний крем, або слоїки зі снодійними пігулками.

— Там є й дещо інше. За даними генерального прокурора штату Мейн, попередній шеф поліції — той, що помер минулої суботи — провадив розслідування щодо вас у зв'язку з несплатою податків, незаконним заволодінням міськими коштами і власністю, а також організацією незаконного наркотичного бізнесу. Ми не надавали цих матеріалів пресі, і не маємо наміру їх надавати… якщо ви погодитесь на компроміс. Залиште пост міського виборного. Містер Сендерс теж мусить піти у відставку. Номінуйте Ендрію Ґріннел, третю виборну, на посаду керівника, а Джеклін Веттінгтон стане представником Президента в Честер Міллі.

Великий Джим втратив останні залишки своєї благодушності.

— Чоловіче, чи ви часом не здуріли? Ендрія Ґріннел наркотично залежна особа, присаджена на оксиконтин, а в тієї Веттінгтон нема й крихти розуму в голові!

— Запевняю вас, що ви неправі, Ренні. — Ніякого тобі більше «містер»: скидається на те, що період доброзичливості минувся. — Веттінгтон отримала офіційну подяку за участь у викритті нелегальної мережі з розповсюдження наркотиків у шістдесят сьомому шпиталі бойового забезпечення у Вюрцбурзі, в Німеччині, і була особисто рекомендована людиною на ім'я Джек Річер, збіса найкрутішим копом з усіх, які тільки служили в армійській поліції, на мою скромну думку.

— Нічого скромного у вас я не вбачаю, сер, а ваші богохульні слівця для мене неприйнятні. Я християнин.

— Християнин, котрий торгує наркотиками, згідно з інформацією, яку я маю.

— Ляскайте язиком досхочу, а руками не вільно. — «Особливо з того боку Купола», — подумав Великий Джим і усміхнувся. — Ви маєте якісь докази?

— Попустіться, Ренні, я вам це кажу, як один крутій іншому. Хіба це має значення? Купол для преси більша подія, ніж одинадцяте вересня. І це симпатизуюча нам преса. Якщо ви не підете на компроміс, я так вимащу вас дьогтем, що ви ніколи не відмиєтеся. Лишень ось зникне Купол, як я побачу вас перед сенатським підкомітетом, перед судом присяжних, а далі у в'язниці. Я вам це обіцяю. Але варто вам відійти вбік, і все випарується. І це я вам також обіцяю.

— Ось лишень зникне Купол, — глузливо повторив Ренні. — І коли ж це буде?

— Можливо, швидше, ніж ви думаєте. Я збираюся першим дістатися до вас і першим моїм офіційним розпорядженням буде наказ надіти на вас кайданки, ескортувати до літака і доправити у Форт Лівенворт[362] в Канзасі, де ви гостюватимете під вартою в очікуванні суду.

Великий Джим на мить занімів від такої нахабної відвертості. Але тут же розреготався.

— Якби ви дійсно хотіли добра місту, Ренні, ви б самі пішли у відставку. Погляньте, що відбулося під вашою орудою: шість убивств — два в лікарні минулої ночі, це ж треба таке уявити, — плюс самогубство і колотнеча за харчі. Ви не на своєму місці.

Пальці Великого Джима стиснулись на золотому м'ячику. На нього стривожено дивився Картер Тібодо.

«Якби ви були тут, полковнику Кокс, я вас нагодував би тим, смак чого відчув на собі Koґґінс. Бог мені свідок, я б це зробив».

— Ренні?

— Я тут, — пауза. — А ви там, — знову пауза. — А Купол залишається незламним. Гадаю, нам обом це зрозуміло. Скиньте на нього найбільшу з ваших атомних бомб, зробіть найближчі міста непридатними для життя на двісті наступних років, вбийте усіх у Честер Міллі радіацією, якщо вона проникає, а він так само стоятиме на своєму місці. — Він уже захекався, але серце в його грудях билося рівно, потужно. — Бо Купол — це воля Божа.

У глибині душі він дійсно в це вірив. Як вірив, що воля Божа полягає в тому, щоб він захопив це місто і кермував ним ще довгі тижні, місяці, роки.

— Що?

— Те, що чули.

Розуміючи, що ставить на кін геть усе, покладається всім своїм майбуттям на стійкість Купола. Розуміючи, що дехто подумає про нього — сказився. І також розуміючи, що ті, хто