Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

До першої групи належать формулювання законів, якими не тільки надається відповідним органам повноваження надавати роз’яснення законів та інших нормативно-правових актів, а й безумовно визнається обов’язковість таких роз’яснень. Так, Центральна виборча комісія «приймає обов’язкові для використання в роботі виборчих комісій та комісій з референдумів роз’яснення і рекомендації з питань застосування законодавства України про вибори і референдуми» (п. 5 ст. 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»), «приймає обов'язкові роз’яснення з питань застосування законодавства про всеукраїнський референдум» (п. 6 ст. 20 того ж Закону). Формулювання п. 5 ст. 17 названого Закону («обов’язкові... роз’яснення і рекомендації...» може залишити певні сумніви в обов’язковому характері названих роз’яснень. І все ж ці роз’яснення Центральної виборчої комісії визнаються обов’язковими, якщо вони оформлені постановою, як це передбачено ст. 12 названого Закону. Такі постанови, як підтверджує практика роботи Центрвиборчкому, не реєструються в Міністерстві юстиції. Притому, коло суб’єктів, для яких зазначені роз’яснення є обов’язковими, статтею 13 згаданого Закону значно розширюється: «Рішення Комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов’язковим для виконання всіма суб’єктами відповідного виборчого процесу чи процесу референдуму, в тому числі відповідними виборчими комісіями і комісіями з референдумів нижчого рівня, а також органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами України». Суперечність між ст. 13 і п. 5 ст. 17 названого Закону при визначенні кола осіб, на яких поширюється обов’язковість роз’яснень роз’яснення Центральної виборчої комісії, має вирішуватись на користь ст. 13 цього Закону з урахуванням наступного. Із п. 5 ст. 17 Закону за допомогою висновку a contrario слід зробити висновок про те, що для інших осіб, крім названих у цьому пункті, роз’яснення Центральної виборчої комісії є необов’язковими. Але це правило лише непрямо випливає із названого Закону, а тому не може застосовуватись всупереч наведеній правовій нормі, що текстуально закріплена в ст. 13 Закону України «Про Центральну виборчу комісію». Отже, роз’яснення, які Центральна виборча комісія вправі давати на підставі п. 5 ст. 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», є загальнообов’язковими. Викладене стосується і п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про вибори Президента України» в редакції від 18 березня 2004 року (Центральна виборча комісія «приймає обов’язкові для застосування виборчими комісіями роз’яснення з питань виконання цього Закону»).

Роз'яснення Центральної виборчої комісії, оформлені постановами, вважаються обов’язковими дія застосування, в тому числі і судами при вирішенні відповідних справ. Провадження у справах, що пов’язані з виборчим процесом, як правило, не може бути призупинене, в тому числі з метою наступного звернення Верховного Суду України до Конституційного Суду з поданням щодо конституційності положень Закону «Про Центральну виборчу комісію», про які вище йшлося, як це передбачено ч. 5 ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до вирішення справи Конституційним Судом виборчий процес має закінчитися. Проблема відповідності ст. 150 Конституції положень Закону «Про Центральну виборчу комісію» існує. Суперечність між ними мала б вирішуватись на користь Конституції. Але суспільство не готове до такого послідовного застосування Конституції, хоч і проблема зводиться до того, щоб визнати за роз’ясненнями Центровиборчкому тільки рекомендаційний характер.

5. Друга група роз’яснень, які вправі давати відповідні органи на підставі закону, представляє такі роз’яснення, щодо яких не зазначається прямо на їх обов’язковість. Але такі роз’яснення оформляються нормативно-правовими актами і є обов’язковими, оскільки дія названих актів не зупинена і вони не визнані неконституційними.

Право тлумачення Конституції Автономної Республіки Крим, яка має юридичну силу закону України, як це випливає із п. 6 розділу XV і частини другої ст. 150 Конституції, належить тільки Конституційному Суду України. Цьому конституційному положенню деякою мірою суперечать наступні правила Конституції Автономної Республіки Крим: 1) «віданню Автономної Республіки Крим підлягає...прийняття відповідно до Конституції України Конституції Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим, внесення змін і доповнень до них, роз’яснення порядку їх застосування, контроль за їх дотриманням (п. 1 ч. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим); 2) «до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим відноситься прийняття Конституції Автономної Республіки Крим та подання її на затвердження Верховної Ради України, нормативно-правових актів, внесення в установленому порядку змін і доповнень до них, роз’яснення порядку їх застосування; визначення порядку і забезпечення контролю за виконанням Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим в межах її компетенції» (п. 1 ч. 2 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим).

Треба витлумачити наведені положення на предмет дачі відповіді на питання про те, чи відносять вони до відання Автономної Республіки Крим і до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим роз'яснення порядку застосування Конституції Автономної Республіки Крим. Граматичне тлумачення наведених положень свідчить про те, що повноваження роз’яснювати порядок застосування стосується, зокрема Конституції Автономної Республіки Крим, оскільки і всі інші повноваження, закріплені в наведених положеннях, також стосуються Конституції Автономної Республіки Крим. Але наведені вище положення Конституції Автономної Республіки Крім можуть застосовуватись тільки в частині, в якій вони не суперечать п. 2 частини першої ст. 150 Конституції України, який не допускає тлумачення законів іншими органами, крім Конституційного Суду України.

П. 1 ч. 1 ст. 18 і п. 1 ч. 2 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим надають Верховній Раді Автономної Республіки Крим також повноваження роз’яснювати нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим. Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим про роз’яснення порядку застосування нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим мають прийматися Верховною Радою в загальному порядку. Вони підписуються Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, впродовж двотижневого строку публікуються в газеті «Крымские известия». Вони публікуються також в журналі «Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики Крым» і вводяться в дію не пізніше 10 днів після опублікування в одному із названих видань, якщо інший строк введення в дію нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим не встановлений самими цими актами.

Роз’яснення нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим мають ту ж юридичну силу, що і самі ці нормативно-правові акти. Вони набирають чинності в такому ж порядку, що і інші нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим. Тому насправді вони є змінами та/або доповненнями до нормативно-правових актів,