Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

6. Третя група роз’яснень може в силу формулювань відповідних положень законів даватись у вигляді нормативно-правових актів, а також у вигляді листів, які мають лише авторитет, що обумовлений професійним рівнем спеціалістів державного органу, від якого таке роз'яснення виходить. Якщо державний орган отримав право роз’яснювати закон чи інший нормативно-правовий акт, він може видавати з метою здійснення цього повноваження нормативно-правові акти, що мають обов’язковий характер (за умови реєстрації такого акту у відповідних випадках у Міністерстві юстиції та офіційного його оприлюднення). Нормативно-правові акти, якими роз’яснюється закон, набирають чинності у встановленому порядку, і зворотної сили не мають. Що стосується листів, якими роз’яснюються закони, то вони не можуть розглядатись як обов’язкові. Посилання на них у юридичних документах, в тому числі і в судових рішеннях, є припустимим в тій же мірі, в якій припустимими є посилання на доктрину (останнє в практиці судів не визнається. Виняток складає тільки практика Конституційного Суду України).

Викладене означає, що, наприклад, Антимонопольний комітет України, який отримав повноваження «здійснювати офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів» (п. 12 ст. 7 Закону «Про Антимонопольний комітет України»), може реалізувати це повноваження шляхом видання нових нормативно-правових актів (тоді ці акти набувають ознаки обов’язковості) або шляхом розсилки листів (такі листи відображають певне розуміння нормативно-правового акту і мають значення лише інтелектуальне, а не юридичне).

Слід враховувати, що серед листів, які розсилають центральні органи виконавчої влади в порядку реалізації повноваження роз’яснювати нормативно-правові акти, зустрічаються і такі, яким однозначно надається юридичного значення. Зокрема, Кабінетом Міністрів було затверджено Перелік продукції, яка може містити озоноруйнівні речовини і експорт та імпорт якої підлягає ліцензуванню у 2005 році[353]. У примітці до цього Переліку було встановлено, що ліцензії на експорт і імпорт такої продукції видаються Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції за погодженням з Мінприроди, а митне оформлення продукції, що підпадає під зазначений Перелік, але не містить озоноруйнівних речовин, здійснюється на підставі листів-роз’яснень Мінприроди (його територіальних органів) про те, що така продукція не містить озоноруйнівних речовин і ліцензування не потребує.

До повноважень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва належить «надання роз’яснень положень законодавства про державну регуляторну політику» (абзац одинадцятий частини 2 ст. 30 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Аналогічне положення включене до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (п. 149)[354]. Відповідно до п. 7 названого Положення Держпідприємництво в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази та приймає рішення. Але склалась така практика, що свої роз’яснення Держпідприємництво дає у вигляді листів, що підписуються переважно першим заступником Голови, а інколи — Головою або заступником (зазвичай такі листи не реєструються в Міністерстві юстиції, а тому не отримують статусу нормативно-правових актів). На той час такими, що є чинними, є декілька сот листів Держпідприємництва. Оскільки ці листи юридичного значення нормативно-правових актів не мають, вони можуть враховуватись як думка спеціалістів з приводу того, як треба розуміти відповідні положення нормативно-правових актів, а саме положення абзацу одинадцятого ч. 2 ст. 30 названого вище Закону слід розуміти як покладення на Держпідприємництво завдання здійснювати висококваліфіковану пропаганду цього Закону. Викладене стосується навіть тих випадків, коли відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики» на Держпідприємництво покладається «надання офіційних роз’яснень цього Указу...»[355]. Роз’яснення у сфері діяльності Держпідприємництва набули такого поширення, що на нього було покладено повноваження здійснювати аналіз листів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, їх посадових осіб, у яких роз’яснюються положення регуляторних актів, надавати цим органам та посадовим особам пропозиції про відкликання таких листів, якщо вони суперечать законодавству (п. 13 Положення про Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва).

Комісія щодо захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту уповноважена давати роз’яснення з питань застосування Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» (частина друга ст. 37 названого Закону). Значення цих роз’яснень також не виходить за межі значення думки спеціалістів. Такі ж положення містяться в ч. 2 ст. 37 Закону України «Яро захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» і в ч. 2 ст. 22 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування дає роз’яснення щодо застосування законодавства у сфері ліцензування (абзац 5 частини 1 ст. 5 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Роз’яснення, які надають контролюючі органи з питань податкового законодавства, тепер називаються податковими консультаціями (ст. 52, 53 ПК). Вони надаються за зверненнями платників податків і мають юридичне значення тільки для платників податків, яким вони надані. «Центральний орган контролюючого органу» (ч. 52. 6 ст. 52 ПК) проводить періодичне узагальнення наданих індивідуальних податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов’язань, та затверджує своїми наказами узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню. Узагальнюючі податкові консультації мають юридичне значення для всіх платників податків. Як узагальнюючі, так і індивідуальні податкові консультації, не є обов’язковими для судів, що розглядають податкові справи. Тому рішення контролюючого органу про донарахування податку чи збору не може бути визнане судом недійсним з підстави його невідповідності податковій консультації. Але у випадках, коли платник податків діяв відповідно до наданої йому у письмовій або електронній формі індивідуальної податкової консультації або відповідно до узагальнюючої податкової консультації, він не може бути притягнутий до відповідальності (це не виключає донарахування податку