Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"

— Що там?

— Документи про постачання апельсинів, — лаконічно відповів Андрій.

— Але ми не займаємось перевезенням продуктів, — з кожним його словом я розумів усе менше й менше. — До чого тут апельсини?

— Саме так, угода є лише в цих документах, — Андрій кивком вказав на відкинуту теку. — Більше жодних слідів. Серед цих документів є накладна на купівлю спеціальних контейнерів для перевезення апельсинів. Лариса сказала, що саме так було виведено гроші. Але рахунок уже не існує, надто пізно кинулися.

Я трохи потряс головою, намагаючись розібратися в тому, що вивалював на мене Андрій. Апельсини? Якась маячня! Я завжди перечитував документи перед підписом.

Все-таки взяв до рук теку, змушуючи себе почати перебирати документи. Я був абсолютно впевнений, що бачив їх уперше в житті. На одній зі сторінок мене привернула маленька чорнильна пляма, прямо в середині мого підпису. Ніби там зупинилися, підписуючи документ. Але я не відривав руки, залишаючи свій розчерк.

Швидко дістав блокнот із рюкзака і, схопивши ручку, розписався, перевіряючи свій здогад.

— Я ці документи не підписував, — сказав я Андрію, відчуваючи, як усе всередині починає тремтіти від напруження. — Вперше їх бачу. І це не мій підпис, дивися сам.

Простяг йому документи та блокнот, де я щойно розписався. Справді дуже схоже, але все ж таки можна було побачити кілька відмінностей.

— Лариса підробила платіжки? — Андрій розплющив очі й витріщився на мене. Здається, варіант, що підпис не мій він навіть не розглядав. Мабуть, думав, що я підписав не дивлячись. 

— Є варіанти чому?

— Її син потрапив у халепу, хоча зараз я думаю, що і це було не випадково, — Юдін важко зітхнув. — Він був тоді підлітком і зв'язався з компанією наріків. Його хотіли посадити за розповсюдження, але не знаю, чи він приймав сам. Загалом, Ларисі Анатоліївні пообіцяли його відмазати, якщо вона порекомендує Мишу до компанії та проведе платежі. Зважаючи на все, завданням Барсова було спостерігати за тобою і твоєю роботою, виявити слабкі місця. А може підсунути документи на підпис, думаючи, що ти не помітиш.

— А коли йому це не вдалося, він вирішив підробити підпис, — продовжив я за Андрія.

— Так, схема стара як світ. Я думаю, що їм дуже зіграла на руку наша ворожнеча, — Юдін глянув мені у вічі, не намагаючись приховати погляду. — Я не хотів розбиратися, мені хотілося прибрати тебе з компанії.

Ми дивилися один на одного, намагаючись знайти правду. П'ятирічна ворожнеча. Ми просто стали маріонетками у грі Ольховського.

— А що з Вадимом? — запитав я. — Мені вдалося з'ясувати лише його причетність, але довести її неможливо. Жодних ниточок немає, він усе добре підчистив.

— Знаю, — Андрій трохи відсторонився, даючи офіціантці розставити страви. — Я ж тобі говорю, він сам мене навів на думку про те, що треба копатися в бухгалтерії.

— Спеціально?

Я насупив брови. Новий план Ольховського?

— От і я так само подумав.