read-books.club » Сучасний любовний роман » (не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"

78
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "(не) ідеальний чоловік" автора Катерина Орєхова. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова» була написана автором - Катерина Орєхова, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасний любовний роман".
Поділитися книгою "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова" в соціальних мережах: 
БЕЗКОШТОВНО Поцілунок був пристрасним, здавалося, що обидва ми втратили голови і не розуміємо, що творимо. Прийшла до тями я тільки відчувши губи викладача на своїй шиї, він міцно стискав мою талію і повільно, дуже ніжно, покривав ключиці поцілунками. Не в змозі стриматись, я відкинула голову назад і стиснула його плечі. Здається, це повернуло йому розум. Роман різко відсторонився і відкинувся на спинку сидіння. — Вибач, — видихнув він. — Я не мав права. Думаю, тобі зараз варто піти додому. Додому? Він знущається з мене? Я більше двох місяців мрію про поцілунок із ним. І ось коли вже здається, що мрії здійснюються, він мене відштовхує. — Будь ласка, крихітко, просто йди додому, — повторив Рома, бачачи, що я відкрила рота і збираюся сперечатися.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 126
Перейти на сторінку:
1. Катерина

Я спізнювалася, хоча це було категорично заборонено.

На своє виправдання можу сказати, що не моя провина. Не можна п'ятому курсу ставити в суботу першу пару, хоча весь тиждень ми навчаємось на другій зміні. Я щиро вважаю, що в моїх запізненнях винна “геніальна” людина, яка складає розклад.

Вчора я знову до ночі працювала, тому спала менш ніж чотири години. Вранці не встигла поснідати, бо все ще плекала надію не запізнитися. Застрибнула в таксі й почала думати про те, чи встигну я перед парою забігти за кавою. Мене попереду чекали дві нудні лекції з теоретичної граматики та вижити на них без кави було неможливо.

Але моїм мріям не судилося здійснитися. Ми потрапили в затор на мосту і тяглися понад пів години. Я подумки проклинала себе і свою “мажорність” з таксі, треба було їхати на метро, вже була б біля універу.

Коли ми нарешті виїхали з мосту на проспект, пара вже почалася. Кілька хвилин я вагалась, совість намагалася до мене достукатися, але любов до кави перемогла. Вирішивши, що я все одно вже запізнююся і п'ять хвилин погоди не зроблять, я попросила таксиста зупинити біля кав'ярні на розі нашого корпусу.

Вийшовши з машини та втягнувши свіже вересневе повітря, я рішуче попрямувала до кав'ярні.

— Маринка, привіт! - привіталася з баристою, яка привітно помахала мені рукою у відповідь, продовжуючи обслуговувати іншого клієнта.

Я ліниво ковзнула поглядом по відвідувачах кафе і не повірила своїм очам, адже за далеким столиком сидів ідеальний чоловік — високий, статний і в сорочці. Останній предмет чоловічого гардероба був моєю окремою манією. А чоловік у попрасованій сорочці, яка добре на ньому сиділа, одразу ставав ідеальним у моєму розумінні. Я любила чоловічі сорочки, навіть купувала їх сама собі та носила вдома. Чомусь більшість чоловіків зазвичай не дооцінюють силу сорочки в жіночих очах.

Але повернемося до чоловіка. Однією рукою він стискав чашку кави, а іншою щось швидко набирав на телефоні. Виглядав зосередженим, дуже діловим та зібраним. Як можна мати такий гарний вигляд у суботу о 8:20 ранку? Ось я також щиро цього не розумію.

Відірвала мене від роздумів бариста:

— Катеринко, я дуже сподіваюся, що тобі до другої пари сьогодні, бо на першу ти вже запізнилася! Дуже запізнилась! Тобі як завжди?

— Звісно, — засміялася я у відповідь, погоджуючись із замовленням. — Неможливо прийти на першу пару в суботу вчасно!

— Ти просто неймовірна! Вже запізнилася на пару, та все одно прийшла за кавою!

— Кава — це свята, тим більше в мене ще дві пари! А на першу я вже запізнилася, тож п'ять хвилин на каву у мене точно є!

— Гаразд, біжи вже! Якщо добрий викладач, то може пустить тебе на заняття! — сказала Марина, простягаючи чашку капучино на мигдальному. - Успіхів!

Помахавши на прощання ручкою, я попрямувала до виходу з кав'ярні, вмовляючи себе не озиратися на ідеального чоловіка. Я програла сама собі, адже таки кинула ще один погляд на хлопця за далеким столиком. Він дивився у вікно і здався мені чимось розгніваним, трохи нахмуреним та невідривно дивився у вікно.

На пару я запізнилася рівно на пів години. Прикинувши, що можна зайти в п’ятихвилинну перерву, я сіла на лавку біля корпусу і вирішила спокійно випити кави. І зробити ранок суботи трохи краще.

Я задумалася про чоловіка, якого побачила у кав'ярні. Чому такі чоловіки ніколи не підходять знайомитись? Мені двадцять чотири роки і я все більше переконуюсь у тому, що адекватний чоловік ніколи не підійде знайомитися до дівчини просто в кафе чи на вулиці, як би вона йому не сподобалася. Хоча, судячи з того, що "ідеальний чоловік" на мене навіть не подивився, то я не дуже сподобалася. Так, Катю, адекватна самооцінка, це наше все. І так, я все ще у своїх думках називаю хлопця з кафе — "ідеальним чоловіком".

Замислившись, я почала згадувати риси його обличчя. Гарний, не більше тридцяти, світловолосий чоловік, який явно знав собі ціну. Шкода, що не встигла розглянути колір його очей. Хоча, я надто сором'язлива для того, щоб так відверто дивитись на незнайомого чоловіка.

Мабуть, у якийсь момент я так сильно задумалася згадуючи, як виглядає "ідеальний чоловік", що він виник практично перед моїми очима. 

Блін, це мені не здається. 

Хлопець справді перетинав майданчик для паркування та прямував у бік корпусу технарів. Зараз у нього за плечима був рюкзак, і його легко можна було прийняти за студента. А може, він й справді студент? Чому ж я його раніше не бачила? Заочне відділення? Для них наче рано, тільки другий тиждень семестру. Вихор думок пролетів у моїй голові, коли хлопець уже зник за дверима корпусу. А я продовжувала дивитися йому слідом...

З задуму мене вивів наполегливий дзвінок телефону.

— Катерино, ти де? — заволала староста нашого гурту Ганна Завадіна, як тільки я взяла слухавку.

— Та тут я, — видихнула я в трубку. — Сиджу на лавці біля корпусу. Зараз підійматися в аудиторію, на п'ятихвилинці постараюся проскочити.

— На пару вже можеш не приходити. Головко відзначив усіх відсутніх ще на початку пари та нікому із тих, хто запізнився не захотів прибрати "н"-ку.

— От зараза! Треба було одразу їхати до другої! А я поспішала!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"