– Відчини двері. Я хочу вийти! – кажу. – Ні! – карбує. – Алексе, я хочу вийти! Відчини, будь ласка, двері! – повторюю. – Синичко, це тобі не допоможе, – заявляє і заводить двигун. – Кажи адресу. Відвезу тебе додому. Закочую очі, глибоко вдихаю і кажу адресу сусіднього будинку. Ще не вистачало, щоб Алекс дізнався, де я живу. – Цей поцілунок нічого не означає! –

Бажаючи допомогти племінниці, я вирішила поїхати за місто і знайти її батька, котрий відмовився від крихітки ще до народження. Тоді я навіть не уявляла, в що обернеться для мене ця поїздка. Хуртовина та снігопад змусить мене залишитися у домі чоловіка, котрого я зовсім не знаю. Він не батько маленької, а його брат… Ці кілька днів змінять не лише моє життя, але і

Коли людина ставить перед собою якусь мету, то не бачить жодних перешкод. От і я не бачила, вперто прямуючи до своєї. Але коли нарешті зрозуміла, що утнула, діватись було нікуди. Запропонувати першому зустрічному одружитися? Та запросто! Це всього лиш контракт на чотири місяці із взаємною вигодою. Так я думала, поки у наші суто ділові відносини не втрутилися почуття.

Повернувшись додому після року відсутності, з’являється надія, що тут залишуся надовго. У перший же день потрапляю у неприємну ситуацію та наживаю собі ворога в обличчі багатого чоловіка, котрий вважає, що світ крутиться лише навколо нього. Ну що ж, я також не проста дівчинка, котра готова миритися з усім. Напевно, варто показати цьому самозакоханому плейбою, що не

Полетіти з подругами у Лас-Вегас, щоб провести там дівич-вечір - це, звісно, чудова ідея. Та коли у самий розпал свята я дізналася про зраду нареченого, захотілося помститися йому так, щоб відчув все те ж, що і я. І я помстилася... красиво так, зі смаком. Прокинулася наступного ранку в номері готелю з провалом у пам'яті та незнайомим чоловіком поряд. І все б нічого,

Я ненавиджу мажорів кожною клітинкою свого тіла. Не розумію, як можна повестись на гроші та гарне обличчя, а потім лити гіркі сльози в подушку. Саме так я думала до того моменту, коли у моєму житті з'явилися… вони. Абсолютно однакові зовні й такі різні всередині. Я розумію, що ми ніколи не мали б зустрітися, але чомусь доля раз за разом підкидає нам несподівані

Бажаючи допомогти племінниці, я вирішила поїхати за місто і знайти її батька, котрий відмовився від крихітки ще до народження. Тоді я навіть не уявляла, в що обернеться для мене ця поїздка. Хуртовина та снігопад змусить мене залишитися у домі чоловіка, котрого я зовсім не знаю. Він не батько маленької, а його брат… Ці кілька днів змінять не лише моє життя, але і