read-books.club » Сучасна проза » Холодна ніжність, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Холодна ніжність, Уляна Пас"

88
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Холодна ніжність" автора Уляна Пас. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Холодна ніжність, Уляна Пас» була написана автором - Уляна Пас, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасна проза".
Поділитися книгою "Холодна ніжність, Уляна Пас" в соціальних мережах: 
– Відчини двері. Я хочу вийти! – кажу. – Ні! – карбує. – Алексе, я хочу вийти! Відчини, будь ласка, двері! – повторюю. – Синичко, це тобі не допоможе, – заявляє і заводить двигун. – Кажи адресу. Відвезу тебе додому. Закочую очі, глибоко вдихаю і кажу адресу сусіднього будинку. Ще не вистачало, щоб Алекс дізнався, де я живу. – Цей поцілунок нічого не означає! – випалюю, поки їдемо. – Ти застав мене зненацька, і я не змогла... – Встояти? – закінчує за мене. – Я помітив. Відкриваю рота, щоб відправити його під три чорти, а тоді закриваю. І що це мені дасть? Алекса все одно не переперти. Він бачить мене наскрізь, тому що досвідчений у цих справах, а я до пуття й не цілувалась ніколи. Можна сказати, що це був мій перший раз справжнього дорослого поцілунку.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 71
Перейти на сторінку:
Розділ 1

– Ти знущаєшся? – невдоволено питає Єва, коли я практично падаю у крісло навпроти неї. Ми домовилися зустрітися сьогодні та обговорити план святкування її дня народження, що відбудеться на наступні вихідні, але в останній момент мій автобус не приїхав, а таксі не змогла викликати. Довелося добиратися пішки, і це зайняло на п’ятнадцять хвилин більше, ніж мало б. 

– Пробач, – захекано кажу. – Сьогодні не день, а якась суцільна катастрофа. 

– Знову проблеми? – хмуриться Єва. 

– Та ні, наче спокійно все, – знизую плечима. Я знаю, що подруга не про особисте питає, а про мою родину, з якою у мене не дуже хороші стосунки. А якщо бути точною – взагалі жодних стосунків немає. 

– Ну, це добре, – видихає. 

Ми сидимо в кафе за улюбленим столиком біля вікна, і я замовляю собі каву та круасан. 

Єва розповідає, що хоче запросити практично половину нашої групи в клуб, а я не сильно поділяю її бажання. Просто клуби – це те місце, де немає нічого хорошого. Я не люблю туди ходити, але якщо Єва таки надумає святкувати в клубі – доведеться себе пересилити. 

– А як у тебе справи? Татко не дістає? – питає Єва.

– Поки спокійно наче, – кажу. – Хрещений домовився з ним, тому зараз я у повній безпеці. 

– Це добре, – Єва знає всю мою непросту ситуацію. Вона завжди мене підтримує, і я її також. Дуже радію, що маю таку подругу, якій можна розповісти все. 

– Мені треба додому, – говорить Єва через двадцять хвилин нашого спілкування. – Сьогодні у нас сімейна вечеря. Тато не любить, коли я запізнююсь.

– Тоді до зустрічі в універі, – кажу, і Єва цілує мене в щоку. 

Коли залишаюсь у кафе одна, замовляю ще одну каву і дивлюсь у вікно, поки чекаю, коли її принесуть. Сьогодні чудова погода, весна відчувається у кожному подиху. Вирішую не йти одразу додому, а ще погуляти трохи. Все-таки не часто така можливість є. 

Офіціантка ставить на стіл чашку. Подякувавши їй, роблю ковток. Саме в цей час поруч із кафе зупиняється чорний Hummer, і на вулицю з нього виходять двоє чоловіків. Мій погляд зачіпається за того, що був за кермом. 

Високий, широкоплечий, у чорній сорочці й таких же штанах. Волосся русяве і назад зачесане.  

Не розумію, чому він так мене зацікавив. Так, гарний, але я не з тих, хто буде бігати за багатими красенями. А якщо до цього чоловіка краще придивитися, то він бандита мені нагадує. 

Хочу відвернутись, але в момент, коли чоловік закінчує розмову зі своїм опонентом, наші погляди зустрічаються. Стає ніяково, і я опускаю погляд у чашку. Обличчя горить, наче мене спіймали на гарячому. Дуже сподіваюсь, що, поговоривши, чоловіки роз’їдуться, але відбувається не це. 

Минає кілька секунд, і я чую стукіт у вікно. Здивовано піднімаю погляд і завмираю, як вкопана. Чоловік, що мені сподобався, стоїть по той бік та усміхається мені. Я ж дивлюсь на нього через скло й очима кліпаю.

Тільки цього мені не вистачало.

Прихопивши сумку, вирішую сховатися у вбиральні. У мої плани не входить знайомитися з ним. Хресний не зрадіє, якщо дізнається. 

У вбиральні нікого немає, тому ставлю сумку на підвіконня, а сама швидко мию руки холодною водою. Не думаю, що цей чоловік буде витрачати час на те, щоб чекати мого повернення. Мабуть, розвернеться зараз і поїде у своїх справах. 

Тільки-но встигаю про це подумати, як двері різко відчиняються і гримають об стіну. Від цього звуку підстрибую і власним очам повірити не можу. 

– Ну привіт, синичко! – говорить той самий незнайомець і впевнено проходить у вбиральню, наче в цьому немає нічого дивного.

– Ви дверима помилилися! Це жіночий туалет! – випалюю. Цей чоловік вже не здається мені привабливим. Він лякає мене. Якого біса пішов за мною аж сюди? 

– Я знаю, – усміхається кутиками губ. – Чомусь здалося, що ти будеш чекати тут, коли я поїду. Я ж не помилився, правда? 

– Послухайте, – відступаю ще на крок і попереком торкаюсь підвіконня. Далі тікати нікуди. – Ви пробачте, що розглядала вас. Просто… я люблю спостерігати за людьми з вікна. Це не стосується особисто вас. 

– Чому не стосується? – чоловік стає так, щоб у мене не було можливості втекти. Він кладе свої руки на підвіконня по обидва боки від мене і дивиться дуже прискіпливо.

Зблизька чоловік ще гарніший. До його русявого волосся дуже пасують блакитні очі, але мене лякає його впевненість у собі. 

– Вам що, зайнятись нічим? – ціджу сердито. Вирішую змінити страх на злість. Ну а що? Ми у кафе, де повно людей. Хтось та й допоможе позбутись цього маніяка туалетного! – Навколо багато гарних жінок!

– А мені ти сподобалась, синичко, – усміхається. 

Я можу заприсягнутись, що цей божевільний зібрався мене поцілувати! Він сіпається до мене, але у дверях з’являється той самий чоловік, що приїхав з ним до кафе.

– Алексе, якого біса? – кричить. – Нам їхати треба!

– Як же ти невчасно, – злиться мій нападник і нарешті відступає. – Як тебе звати, синичко? Номер свій даси?

– Обійдешся! – ціджу, а він хмикає, наче саме на таку відповідь і чекав. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Холодна ніжність, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Холодна ніжність, Уляна Пас"