read-books.club » Сучасна проза » На твоєму боці, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

48
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "На твоєму боці" автора Уляна Пас. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «На твоєму боці, Уляна Пас» була написана автором - Уляна Пас, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасна проза".
Поділитися книгою "На твоєму боці, Уляна Пас" в соціальних мережах: 
Я ненавиджу мажорів кожною клітинкою свого тіла. Не розумію, як можна повестись на гроші та гарне обличчя, а потім лити гіркі сльози в подушку. Саме так я думала до того моменту, коли у моєму житті з'явилися… вони. Абсолютно однакові зовні й такі різні всередині. Я розумію, що ми ніколи не мали б зустрітися, але чомусь доля раз за разом підкидає нам несподівані зустрічі. Поганець Дан і таємничий Ян. Моє особисте прокляття, чи тут щось зовсім інше? Треба тільки копнути трішечки глибше – і тоді все стане зрозуміло. Це те відчуття, коли під гарною обгорткою захована абсолютно несмачна цукерка… Скільки ж у вас таємниць, хлопці, і хто з вас таки дозволить мені витягнути на поверхню ваших демонів?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 65
Перейти на сторінку:
Розділ 1

Ян

Відмикаю двері своїм ключем і не встигаю переступити поріг, як на мене обвалюється неприємний запах і гучна музика, від якої закладає вуха. У коридорі пристрасно цілується пара і взагалі на мене не зважає. Продовжую свій шлях до вітальні й дуже хочу побачити власного брата, який зробив з нашої квартири кубло. 

Посеред вітальні танцюють дві дівчини лише в білизні, а всі навколо свистять їм та аплодують. Хмикаю собі під ніс і йду далі. Не здивуюсь, якщо знайду брата в його кімнаті з черговою подружкою на один раз. Спочатку йду до себе, щоб залишити валізу, але в коридорі мене зупиняє якийсь чувак з білявим волоссям і татуюванням на шиї. 

– Ти куди пропав? – плескає мене по спині. – Там такі дівчата під'їхали! Закачаєшся!

– Та невже? – хмикаю. – Тоді я зараз повернусь. Тільки речі залишу. 

Не чекаю його наступних слів і відчиняю двері у кімнату. Навіть не дивуюсь, коли бачу ще одну пару просто на моєму ліжку. Обоє підстрибують від несподіванки, коли бачать мене, і дівчина намагається прикритися шматком свого одягу. 

– Дане, що за фігня? – кричить хлопець в одних трусах. – Ми ж домовилися, що ця кімната моя! 

– Справді? –  ставлю валізу в кутку кімнати й спостерігаю за тим, як дівчина покидає нас, не прощаючись. – Я передумав. Вали звідси!

Недокавалер хоче ще щось сказати, але його зупиняє той самий блондин. Здається, до нього доходить значно швидше, ніж до інших. 

– Кіре, це, мабуть, не Дан, – заявляє. – Ти брат Дана, так?

– Бінго! – кажу. – А тепер валіть з моєї кімнати й краще не потрапляйте на очі. Я сьогодні не в гуморі. 

Хлопці переглядаються і швидко залишають мене одного. Зачиняю двері та знімаю з себе футболку. Хочу прийняти душ і спати. Переліт забрав усі сили, ще й цей срач у квартирі дратує. Не такої зустрічі я чекав… Але Дан як завжди. Знав же, що не варто відпускати його одного. Всього два дні різниці, а він зробив з квартири кубло. 

Роблю крок до валізи, щоб дістати чисту футболку, але несподівано двері знову відчиняються, і на порозі з'являється доволі приваблива білявка. Я бачу, як звужується її погляд, і розумію, що вона знайшла того, кого шукала. Або практично знайшла…

Тільки-но відкриваю рота, щоб запитати, що їй треба, коли білявка наближається і… дає мені ляпаса. Голова смикається назад, і я трохи офігіваю, якщо чесно. Розумію, що призначався він не мені, але ж це все одно не привід битись.

– Ти мерзотник! Клятий спокусник! – кричить дівчина і дивиться на мене таким злим поглядом, наче я – причина всіх її бід. 

Швидше за все, Дан наобіцяв їй золоті гори та кохання до смерті, а сам взяв те, що хотів – і до побачення. Тепер дівчинка казиться, а я відповідати повинен.

– Послухай… – моє роздратування тільки наростає. Розумію, що це прикра випадковість, але як це пояснити моїй щоці, яка пече від добрячого удару дівчини?

– Ні, це ти послухай! – різко мене перебиває і тицяє пальцем у мій голий торс. Здається, через надмірну емоційність вона не усвідомлює, що я тут майже голий стою. – Через тебе моя подруга напилася! Ти використав її та кинув! Хіба це по-чоловічому?! 

– Подруга? – дивуюсь. Чесно кажучи, я думав, що це білявку розвів мій братик. А ні, не її.

– Ти що, дурень, чи знущаєшся?! – випалює мені в обличчя. Дівчина робить ще крок назустріч, і тепер між нами не залишається вільного простору. Я добре бачу, наскільки блакитні у неї очі, а на носі  ластовиння. – Чого витріщився?!

Здається, дівчина розуміє, що варто зберігати дистанцію, і збирається відступити, але перечіпляється через килим на підлозі й починає падати назад. 

Мене важко назвати джентльменом і в будь-якому іншому випадку я б не врятував дівчину. Але зараз дію автоматично. Охоплюю за талію – і її руки опиняються у мене на грудях. 

Відчуваю, як злякано вона завмирає – і вся впевненість в один момент розвіюється. Тихенько дихає мені в шию і нагадує злякану пташку. 

– Заспокоїлась? – шепочу їй на вухо і чекаю будь-чого, але не того, що отримую. Дівчина так сильно мене відштовхує, що, не втримавшись, падаю на ліжко. 

– Пішов ти! Тільки спробуй ще раз наблизитися до Насті! – білявка зникає так само швидко, як і з'явилася тут. Єдине, що залишається – це аромат її парфумів, а може, і не парфумів зовсім. Пахне полуницею. Спілою та соковитою. Вдихаю цей аромат й усміхаюсь.

Цікаве вийшло повернення у країну, де я не був кілька років. Навіть поганий настрій уже не такий і поганий. Тепер треба прийняти душ, як і планував, і знайти нарешті свого брата-Дон Жуана.

Коли залишаю ванну кімнату, музики у квартирі вже не чути. Переступаю через порожні пляшки та розумію, що тепер квартирі необхідний клінінг. Щось не хочеться мені жити у свинарнику. 

У вітальні немає нікого, крім Дана. Брат сидить на дивані й розслаблено п'є пиво з пляшки. Здається, свято закінчилося і ніхто не додумався поприбирати після себе. 

– Ти перетворив квартиру у смітник, – кажу і сідаю навпроти нього. Беру зі столу закриту пляшку пива і відкриваю її. Роблю кілька ковтків – і так добре стає… Дико хочу спати, але спочатку розмова з братом. 

– І що? Клінінг усе прибере, – заявляє. – Я чекав тебе пізніше.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На твоєму боці, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На твоєму боці, Уляна Пас"