«Потрапити в сад» — оповідання сучасної української письменниці Галини Пагутяк, написане в 1989 році.

«Ми́на Маза́йло» — п’єса українського письменника Миколи Куліша. За визначенням автора п’єса є сатиричною комедією, але у творі має місце трагічність становлення української мови й зацькованого народу, тому твір є трагікомедією.

Поезії «Задивляюсь у твої зіниці» та «Я…» Василя Симоненка — це вилита у рядки щира любов до України і філософські роздуми над людською індивідуальністю. Ліричний герой стверджує свої життєві пріоритети: патріотизм, чесність і гідність.

«До Основ’яненка» — послання, яке написав Тарас Шевченко у 1839 році до Григорія Квітки-Основ’яненка.

“Смерть моряка річкового флоту” – поема Сергія Жадана, в якій моряк, обравши своїм шляхом далеку дорогу, таким чином відрікається від свого дому.

«Балада про мальви» — пісня Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Вперше була виконана Софією Ротару у 1975 році, згодом увійшла до альбому «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару».

“Щоденник” – оповідання Олександра Довженка, написане протягом 1943 – 1956 років про перебіг подій другої світової війни на території України.

“Рукавичка” – це балада Фрідріха Шіллера, написана 1797 року.

Мацуо Басьо – класик японської поезії, який розробив естетичні принципи поезії у стилі Хайку. Поет мінімальними мовними засобами проникає в суть миті того, що відбувається в природі та в житті, спонукаючи читача до самостійного філософського роздуму.

«По сей день Посейдон посідає свій трон…» – вірш Ліни Костенко, мотив єднання людини зі світом рукотворної краси (мистецтво) і природою. Потреба наповнювати життя прекрасним. Зв’язок із античною міфологією.