Вірш “19 жовтня 1825 року” Олександра Пушкіна відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі…

“До французького шансоньє” – вірш Олександра Ірванця. Поету, якщо він хоче створювати справді цінні і достойні вірші, варто дослухатись до своєї душі, а не копіювати зовнішній світ і тих, хто хоче здобутись слави будь-якою ціною.

“Моя автобіографія” – автобіографічний твір Остапа Вишні.

“Наша мова” — вірш Василя Голобородька, написаний 1992 року.

«Чайка на крижині» — вірш Ліни Костенко, що возвеличує любов до рідного краю.

“Поєдинок Робіна Гуда з Гаєм Гізборном” – це твір є фольклорною баладою тому, що не має автора, сюжет динамічний, напружений, події розвиваються стрімко, наявні драматичні діалоги, фантастична розв’язка.

Легендарний король Лір (Leir) мав трьох дочок. Доживши до старості, він вирішив поділити королівство між ними, зваживши на їхні обіцянки доглядати його в майбутньому… Ім’я короля Ліра оповите серпанком легенд. Його образ зустрічається в кельтських міфах, де Лір зображений як правитель моря. Він також згадується в старовинному літописі «Історія Британії» XII ст.

«Марти́н Бору́ля» — п’єса українського письменника Івана Карпенка-Карого, написана 1886 року. Мартин Боруля подає позов на пана Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Він хоче вигідно видати дочку заміж, а тому просить

“У теплі дні збирання винограду…” – вірш Максима Рильського написаний у 1922 році.

“Жди мене” – вірш на тему війни Костянтина Симонова.