Виявляється, деколи уроки географії бувають не такими нудними. Особливо, коли розумник Лі Мінхо допомагає хулігану Синміну у скрутній ситуації.

Троє друзів відправляються у туристичний похід Поділлям. Що чекає їх у цій містичній подорожі?

Головні герої – Гаррі і Лінда приїжджають до невеликого міста Оазис Хілл. Однак час у цьому місті тече зовсім по-іншому. Дивні події відбуваються тут. На головних героїв чекають неприємні сюрпризі.

Історія про молоду, вродливу, розумну, виховану, самодостатню жінку, яка завдяки наполегливості досягла багато чого у житті, але яка боїться серйозних стосунків з чоловіками. - Як тільки, якийсь адекватний хлопець починає зі мною спілкуватись, я тікаю від нього. Буквально - ті-ка-ю!!!

Мені 24 і ось одне з моїх правил: не починати стосунків з колишніми однокласниками, але.. Доля вирішила змусити мене порушити це правило. Тому звела мене з одним з них. Бажаючи відпочити від роботи я йду в клуб. Там знайомлюся з красенем хлопцем та їду до нього додому. А на ранок шок. Красенем виявляється мій колишній однокласник, а потім ще гірше, мене повідомляють

Думки, що стали віршами.

Хтось колись для вас творив дива? Ії пощастило: в один день багато з її бажанок здійснилося. Але хто цей загадковий чарівник? Про силу любові та дива, які можна робити своїми руками, розкаже це оповідання.

У короткій розповіді "Вігілорум" молодий хлопець опиняється в дивному й загадковому світі після звичайної поїздки на автобусі. Випадкова зустріч із дівчиною та старою газетою, що змінює реальність, приводить героїв до місця... Розповідь досліджує теми часу, самотності та втрати ідентичності в нескінченній вічності.

Ліс має дві обличчя. Вдень він заповнений яскравими барвами, співом птахів та захоплюючими ароматами. Але вночі він перетворюється на загадкове і лякаюче місце, де панує холод, жахливі крики звірів і тріск гілок. Багато людей бояться заблукати в лісі і ніколи не знайти виходу. Що ж стоїть за цим страхом? Чи може це бути просто погане орієнтування, чи існують у лісі

Божевілля — це слово пахне димом. — Про що задумалася? — питає та, чиє ім’я лоскоче, як шершавий язик кота. На відміну від інших, вона реальна. — Та так, ні про що, — всміхаюся. Мабуть, не варто казати про голоси в голові та реінкарнацію на території Інституту нейрохірургії.