Читати книгу - "Сплячі красуні"

Ейнджел так сильно відсмикнула Джінет назад, що та ледь не впала.

— Замовч, Джіні. Не до твого сина зара’.

Просунувши руку в м’яку камеру, вона вхопила Євку за перед її сповненого тієї краси комбінезону.

— Як тобі вдається не спати? Кажи мені, а то я зроблю тобі так болько, як тобі ще ніколи не було. Так зроблю, що в те’ пизда з гузном місцями поміняються.

Євка весело зареготала.

— Це було б чарівливе медичне диво, хіба ні? Ну що ж, мені б довелося знову вчитися ходити в туалет.

Ейнджел спалахнула.

— В іграшки зі мною хо’ гратися? Хочеш? Думаєш, якщо ти сидиш у цій камері, я те’ не зможу дістати?

Євка поглянула на руки, які в неї вчепилися. Просто глянула. Але Ейнджел скрикнула і поточилась назад. Пальці в неї були червоними.

— Обпекла мене! Сучка обпекла мене якось!

Євка повернулась до Джінет. Вона усміхалася, але Джінет подумалось, що разом із добрим гумором присутній і смуток в цих темних очах.

— Проблема виявилася складнішою, ніж це спершу могло здаватися… тепер я бачу. Я розумію. Є феміністки, які залюбки вірять, що всі проблеми цього світу коріняться у чоловіках. У вродженій агресивності чоловіків. Вони мають певний сенс, жодна жінка ніколи першою не починала війни — хоча, повірте мені, деякі мали саме такі наміри, — проте є деякі погані, вельми погані дівчатка. Я не можу цього заперечувати.

— Шо це за лайно ти гониш?

Вона знову подивилась на Ейнджел.

— Доктор Норкросс має підозри на твій рахунок, Ейнджел. Щодо того хазяїна квартири, якого ти вбила в Чарлстоні, наприклад.

— Я нікого не вбивала!

Але з обличчя Ейнджел зійшов весь колір, вона зробила крок назад, вдарившись об кавовий візок. Її почервонілі руки були притиснуті до грудей.

Євка знову звернулася до Джінет, говорячи тихим, конфіденційним тоном:

— Вона вбила п’ятьох людей. П’ятьох.

А потім вона знову обернулась до Ейнджел.

— Це певний час було свого роду хобі, авжеж, Ейнджел? Ти виходила автостопити на дорогу, все одно в якому напрямку, з ножем у сумочці і маленьким 0.38-им у бічній кишені тієї куртки з сириці, яку ти тоді зазвичай носила. Але ж це не все, хіба не так?

— Замовч! Замовч!

І знову перекинулись на Джінет ті чарівливі очі. Голос Євки звучав спокійно, але тепло. Це був голос жінки з телевізійної реклами, тієї, яка каже своїй подружці, що теж мала колись проблеми з плямами від трави на штанцях своїх дітей, але цей новий очищувач усе змінив.

— Вона завагітніла, коли їй було сімнадцять. Приховувала це під багатьма шарами просторих одежин. Поїхала автостопом у Вілінг — нікого не вбила того разу, яка молодчага — і винайняла кімнату. Народила дитину…

— ЗАТКНИСЯ, Я СКАЗАЛА!

Дехто через відеомонітор вже звернув увагу на цю конфронтацію. Коридором бігли Ренд Квіґлі і Міллі Олсон. Квіґлі з балончиком перцевого газу в руці, Олсон — із шокером, ввімкнутим на середню потужність.

— Утопила її в раковині. Тіло викинула в лоток сміттєспалювальної печі.

Євка скривилася, кілька разів моргнула, а потім додала стиха:

— Гоп, а ось і ласка[201].

Квіґлі спробував ухопити Ейнджел. Вона різко розвернулася на його доторк, завдала удару і перекинула візок, каву, сік — усе разом. Коричнева юшка — вже не окріп, але все ще гаряча — вихлюпнулась на ноги Міллі Олсон. Вона закричала від болю і гепнулась на сраку.

Джінет, немов у зачаруванні, дивилася, як Ейнджел сущим Халком Хоґаном кинулася на Квіґлі, вхопивши його за горло однією рукою, а іншою видираючи газовий балон. Балон стукнувся об підлогу і закотився крізь ґрати у м’яку камеру. Євка нахилилася, підібрала його і подала Джінет.

— Хочеш це?

Джінет, не думаючи, його прийняла.

Офіцер Олсон брьохалась у коричневій калюжі, намагаючись вибратися з-під перекинутого кавового візка. Офіцер Квіґлі намагався якось вберегтися від задушення. Хоча Ейнджел була сухореброю і Квіґлі переважував її фунтів на сорок, Ейнджел струснула ним, наче собака змією в пащі, і пожбурила його на кавовий візок, де якраз уже підводилася Міллі, і тепер вони завалилися вже вдвох, з грюком і сплеском. Ейнджел метнулась до м’якої камери, велетенські очі блищали на її вузькому маленькому обличчі.

Євка розставила руки, наскільки їй дозволяли ґрати, і простягнула їх до Ейнджел, наче кохана, що манить свого коханого. Ейнджел простягнула власні руки, пальці зігнуті пазурами, і з вереском кинулась на неї.

Тільки Джінет побачила, що відбулося далі. Двоє офіцерів все ще намагалися виборсатися з-під перекинутого кавового візка, а Ейнджел загубилася у світі люті. У Джінет вистачило часу подумати: я бачу не просто розлюченість, це повноцінний психічний припадок. А тоді рот Євки позіхнув, розкрившись так широко, що здалося, ніби зникла вся нижня частина її обличчя. З її рота вилетіла зграя — ні, ціла хуртовина — нетлів. Вони завихрилися навкруг голови Ейнджел, деякі заплуталися в рештках її пероксидного волосся. Вона закричала і почала від них відбиватись.

Джінет гепнула Ейнджел по потилиці газовим балончиком. «Я створюю зараз собі ворога, — подумала вона, — та годі, може, вона засне раніше, ніж встигне розвернутися до мене».

Нетлі злетіли вгору, до плафонів Крила А і линули далі, у головну частину в’язниці. Ейнджел розвернулася, все ще дряпаючи собі голову (хоча всі комахи з її волосся вже начебто приєдналися до своєї компанії), і Джінет чвіркнула газом просто в обличчя цієї несамовитої жінки.

— Ти сама бачиш, яка це складна проблема, авжеж, Джінет? — промовила Євка, коли Ейнджел наткнулася на стіну, виючи і гарячково тручи собі очі. — Я думаю, можливо, настав час цілком стерти цю формулу чоловік-жінка. Просто натиснути клавішу «діліт» і розпочати все спочатку. Що ти думаєш?

— Що хочу побачити свого сина, — сказала Джінет. — Я хочу побачити мого Боббі.

Вона впустила газовий балончик і почала плакати.

4

Поки відбувалася ця пригода, Клодія «Фігура-Динаміт» Стівенсон вигулькнула з вошобійки, вирішивши пошукати собі місцину з м’якшим кліматом, з новішими краєвидами. Занадто шумно цього вечора в Крилі А. Занадто бентежно. Ще й усюди розлито ту їхню спеціальну каву, а смердить вона просто огидно. Не варто ходити на балачку до тієї дияволиці, коли в тебе розхитані нерви, підказує здоровий глузд. Вона зможе поговорити з пані в А-10 й пізніше. Проминувши Вартівню, Клодія увійшла до Крила В. Свою блузу вона залишила в Крилі А.

— Утримувана!

Ван Лемплі визирнула з Вартівні, де вона вже встигла побачити, що ось-ось може розпочатися бійка. (Ейнджел із тією її йобаною супер-кавою; Ван була надто вимотаною,