Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

Планета Енедра входила до перших колонізованих планет, і була своєрідним експериментом імперських вождів. Це була єдина планета, де не дотримувався закону чистоти рас. Тут жили плоди змішаного союзу, утворюючи нові підвиди. Сюди прилітали ті, чиї батьки чи матері належали різним народам, будучи симбіозом галактичних генів, і таким чином, будучи вигнаними зі своїх рідних планет. Тому що на решті планет, підпорядкованих Імперії, діяв найсуворіший закон про збереження чистоти рас. На Енедру збігали пари, які бажали жити разом, але належали різним расам. Це була єдина планета, де так багато знали про кохання.

Щороку колоністи влаштовували грандіозний карнавал, святкуючи день заснування колонії. Тут жили люди з абсолютно різною та незвичайною зовнішністю, іноді навіть з ознаками, за якими важко було визначити, до якої раси вони відносяться. І тому на Енедрі не визнавали рас – усі вони вважали себе енедріанцями. На святі збиралася неймовірна кількість народу. Усі співали, танцювали, влаштовували ігрища, змагання, пили, їли, і навіть, висловлюючи протест закону про чистоту рас, відкрито кохалися. Цей карнавал був феєричним каламбуром, на який зліталися гості та любителі екзотики з інших планет. Але деякі називали Енедру – планетою хаосу та розпусти. І якби не імперські блокпости, вона цілком могла б стати притулком для піратів.

Зур посадив «бронтозавр» на заході сонць-близнюків. Карнавал повинен був початися на світанку і продовжуватись до наступного ранку. До столиці, звідки планувався старт свята, вони вирішили вирушити на буфері, який не привертав до себе стільки уваги.

 Весь цей час, відколи було вирішено летіти на Енедру, Енн мучили сумніви. Ідея Зура викликала в неї підозри, щось було не так з його очима. Тому вона ще раз вирішила піти до нього та спробувати дізнатися, що він задумав. Вона знайшла його в каюті відпочинку, де він розмовляв із Сеяріном та Маком.

- Зуре, ти не хочеш прогулятися на свіжому повітрі? - Як би між іншим запитала Енн, мило зморщивши носик, і відразу зрозуміла, що обдурити Зура не так просто. Він дав їй це зрозуміти знову ж таки очима. Але все ж таки піднявся та попрямував з нею до виходу.

- Ти знову в двадцятий раз питатимеш мене, навіщо ми летимо на Енедру? - промовив він, як тільки вони зійшли з корабля.

- Гаразд, спитаю прямо! Ти щось задумав зробити з Ілаєм? Я відчуваю, що ти щось приховуєш!

- О, як же ми переживаємо за імперця! - Вигукнув Зур, зупинившись як укопаний. - Останнім часом ти весь час думаєш про нього? Хочеш поговорити прямо? Давай поговоримо прямо! Дивись мені у вічі та відповідай. Енн, ти зі мною, тому що ти хочеш захистити його? - Зур уважно дивився їй у вічі, поглинаючи всі її емоції, наче губка, ловлячи кожну зміну її міміки.

- Ні ... не тільки, - прошепотіла вона, відповідаючи щиро. Стримуючи гнів, Зур продовжив:

- І тебе, як і раніше, розриває навпіл?

Енн кивнула.

- Енн, наскільки я тобі дорогий?

- Настільки, наскільки дороге життя. Ти – це моє життя, – тихо промовила дівчина, не зводячи з його обличчя своїх величезних сірих очей.

- А наскільки дорогий він? Двох життів у тебе немає, лише одне. - Зур прикрив повіки, так що важко було помітити, що діється в глибині його очей. Енн мовчала не в змозі відповісти. Вона не могла сказати йому, що вона дорожить ними однаково, особливо зараз. Життя у неї справді було одне, але розірване на дві половини.

- Коли я опинилася на «Азимуті», коли він, рятуючи, привіз мене туди, тоді я зробила свій вибір на користь нашої родини. Якби ми не зустрілися на тому астероїді…

- Тому я й хочу допомогти тобі нарешті утвердитися у своєму виборі! - Промовив Зур, дратуючись через її сумніви. - Я й так був занадто терплячий, Енн! Якщо він не залишиться тут – я вб'ю його! Я ненавиджу те, як він на тебе дивиться. Я ненавиджу те, що відображається у твоїх очах! Ти не уявляєш, наскільки важко мені стримуватися! Мені набридло, Енн! На цій планеті ця помилка природи має загубитися. … Що ти мовчиш?

Енн розуміла, що далі розриватися вона не зможе, це зводило з розуму, висушуючи душу. І треба було остаточно розрубати цей вузол, інакше смерть Ілая буде на її совісті. Тільки де було взяти сил, щоб занести руку для удару? Так важко! … Так боляче! …Зур пропонував кинути Ілая на Енедрі, зберігши йому життя, але чи могла Енн викинути його вдруге?!! Вона не могла уявити собі такої жорстокості щодо Ілая, його любові. Але й іншого виходу вона не мала! … Відмовитися від братів та Зура вона теж була ще не в змозі. Найпростіше було померти самій, але й цього права вони їй не залишали.

- Я можу хоча б поговорити із ним? - ледве чутно прошепотіла Енн, не підводячи очей.

- Ні! – відрізав він. – Ми зробимо все самі!

Енн зробила кілька кроків убік …й завмерла, відчуваючи, що сили покидають її, ґрунт вислизає з-під ніг, і весь всесвіт стиснувся навколо неї, висмоктавши все повітря. Вона чула, як Зур підійшов до неї, як обійняв її, як прошепотів на вухо:

- Так буде найкраще для всіх! Вам не потрібно розмовляти та прощатися. Я хочу позбавити тебе від цього болю. Незабаром він забуде тебе, людські почуття не тривають завжди, люди завжди в пошуках нових емоцій. А ти залишишся з нами, зі мною. Ти ж любиш мене? - Енн відчувала на собі його дотики, його гаряче дихання на своїх щоках, але душа її немов вийшла з тіла, беззвучно кричачи в тишу.

- Любиш? – його наполегливе запитання повернуло її назад, змусивши здригнутися всім тілом.

- Ти ніколи не питав, ти й так це знав, - видавила вона.

- А зараз я хочу це почути! - чорні як смола очі ловили кожне тремтіння її вій та рух губ.

- Кохаю. Зуре, я тебе дуже люблю. Моє кохання – це моє прокляття! - З гіркотою вимовила вона.

- Отже, ми розділимо це прокляття на двох. Ти моя. І все буде як раніше. Ти знаєш, що означає для мене наша сім'я. Що ти означаєш для мене! Він без тебе виживе, а я помру!