Читати книгу - "Прощення, Аркадія моя "

Якщо ви запитаєте «Як я вийшла заміж?» я відповім: «Просто в той день я була не зайнята». Так можна сказати про наше знайомство з Олегом від самого початку. З тих пір пройшло три місяці. Багато це чи мало вирішувати вам, але я стала дружиною непоганого хлопця, який до цього ж був дуже успішним.  Він займався будівельним бізнесом: на його рахунку було три п’ятизіркових готеля, ресторани, торгівельні центи і т.д. В вільний час він займався благодійністю і спонсорував різні творчі проекти. Він здавався більш ніж надійним. Поруч з ним я почувалася в повній безпеці, він був гарантом мого гарного настрою і натхнення. Поруч з ним я забувала про свої минулі рани, моє сердце було залатане. Варто було йому мене доторкнутися в моїй душі розквітали сади. Тепер моїм головним хобі були сади. Я пішла з оркестру і тепер граю тільки для себе або Олега. Щоб не збожеволіти від нудьги я висаджувала квіти, щастя території для цього було предостатньо. Як належить дружині свого чоловіка я переїхала в його дім. В домі було три спальні, вітальня, дві ванні кімнати і кухня. Мій чоловік попіклувався про все моє життя заздалегідь, в знак піклування про нього я готувала вечерю. Я ніколи не готувала сніданок чи обід. Для цього в домі була Ніна – кухар мого чоловіка. Вона була тут ще до моєї появи, але тепер я наполягала, що вечерю нам готуватиму я.

Юля, стримала своє слово і не спілкувалася зі мною з самого бенкету. Я не знаю як її справи, чи налагодила вона відносини з Андрієм чи знайшла свого сто першого чоловіка мрії. Спочатку мені було дуже шкода втраченої дружби, з часом я перестала звертати на це увагу. Мій чоловік заміняв мені і друга і брата. Він був турботливим і щирим. Мені подобалось, як байдужість в його очах змінювала закоханість. Я буду не чесною, якщо скажу, що не відчувала до нього почуттів любові. Я була йому вдячна і здавалося я була щаслива. Наш медовий місяць ми провели в Греції. Країна, побувати в якій, я мріяла вже дуже давно. На разі в мене був чоловік який втілював мої мрії в реальність. І чого б я могла бажати ще?

Назвіть мене дурною і ви будете праві, але в мене залишилося одне єдине бажання, яке Олег  не міг втілить в життя. Я бажала компанії Влада. Як би я не намагалася в мене не виходило викинути його з голови. Не знаю що це було кохання чи божевілля, але це було частиною мене. Звісно Олег про це нічогісінько не знав, інше питання чи не відчував він моєї туги. А якщо відчував? Якими почуттями для нього обходилася наша історія кохання?

                                                                                 ****

До цього вечора пройшло ще два чудесних місяці, з моменту нашого весілля. В цей день в нашому домі було багато людей. З самого ранку тут вже побувала клінінгова компанія, яка зробила наш дім бездоганно чистим. С приводу цього вечора був запрошений дворецький, кухар, чотири офіціанта і один семільє, в арсеналі якого, були кращі вина світу.

Все що потрібно було від мене, це мати гарній зовнішній вигляд, бути ввічливою і привітною. Не можу сказати, що я дуже любила подібні вечори, але моєму чоловіку це було потрібно, і це не так багато, що я мала зробити щоб віддячити йому за його турботу про мене.

Ми чекали важливих гостей. Ця вечеря мала б закінчитися вигідною угодою для Олега. Він завчасно був готовий до їхньої зустрічі, а я все ще сиділа перед дзеркалом в кімнаті і намагалася розгледіти в ньому справжню себе. Де я загубилася і з яких пір я стала тією ким я є? Ці роздуми не могли тривати вічність. В дверях нашого будинку пролунав дзвінок, що означало саме час вдягнути маски і спускатися в вітальню. Мушу визнати, я трішки інакше уявляла собі старих, товстих, зажерливих бізнес-партнерів Олега. Вечір почав здаватися багатообіцяючим коли  я побачила двох жінок вродливих жінок. Одна була трішки старшою, в діловому костюмі і з кейсом в руках. Інша ж здавалася зовсім безтурботно, на ній була коротка сукня в блискітках, багато макіяжу і зачіска створена за допомогою великої кількості лаку для волосся. Напевно перша була її адвокатом, а мені на секунду стало цікаво чи змогла б я серед них знайти свою нову подругу.

Вечеря почалася, спочатку ми говорили про вино і смак їжі приготованої поваром, за другим келихом ми говорили про дизайнерів, які стилізували наш дім, за третім про подорожі, а потім про все на світі. Мій чоловік і адвокатеса намагалися перевести тему бесід в більш ділову. Але нам з моєю новою знайомою було добре і так. Я так захопилася балачками, що зовсім не помітила дещо дуже важливе. Впевнена це сталося в той самий вечір, за цією вечерею. Впевнена, що будь я більш обережною цього могло б і не статися. Аліса, так звали нашу гостю, в спадок якій дістався великий готельний комплекс, який вона хотіла чи то реконструювати чи то продати. Аліса, в дружбу з якою, того вечора, я так повірила, так і не змогла стати мені другом. Натомість вона стала коханкою мого чоловіка.