Читати книгу - "Прощення, Аркадія моя "

Музика була неймовірною і сам вечір почав бути цікавішим. Ми провели в барі достатньо багато часу для того щоб день перейшов в вечір.

Якщо хочеш, я познайомлю вас, але пам’ятай- він не надійний

Я вже хотіла сказати «не треба» і «час вже додому»,  як Юля випередила мене і направилась до фортепіано. Вона сказала декілька слів Владиславу і він щось їй відповів. А потім він кинув погляд на наш столик, на мене. В його очах було не менше мелодійності ніж в його музиці. Здається, якби він писав композицію пов’язану з його поглядом, це була б та сама музика про захід сонця оповитий своєю тугою над вечірнім містом. Він перевів погляд знову на Юлю і сказав їй ще декілька слів перед тим як вона почала двигатися назад на своє місце. За ці півхвилини поки вона йшла я намагалася збагнути чому б я більше була рада його згоді чи відмові познайомитися зі мною. Я не великий фанат випробовувати себе. Як би я була героїнею фільмів жахів, я була б першою хто покинув дім замість того щоб спуститися в темний підвал. Від нього ж я відчувала деяку небезпеку.

Він підійде до нас за двадцять хвилин. Сказав, ніби по контракту має зіграти ще декілька композицій. Я замовлю ще вина. Ти так і не налаштувалася випити?

Запитай вона про це двадцять хвилин назад я б вже погодилася. Я була б ладна випити вино, коньяк чи горілку аби змити з себе осад від історій про невдалі відносини Юлі. Але тепер мені хотілося залишатися тверезою.

Я буду якийсь мультивітамінний сік. – відповіла я роздумуючи про те, що третя чашка кави також могла б стати зайвою.

Я знову залишилася одна за столиком. Я насолоджувалася музикою і атмосферою закладу. Життя здавалась доволі гармонічним та головні сюрпризи були по переду. За час мого очікування Влад більше ні разу не глянув за наш столик. Я почала забувати про нього. До того ж Юля повернулась не одна. Тепер в нашій компанії був чоловік, який явно виказував симпатію моїй компаньйонці. Нарешті монолог перейшов в діалог. Андрій, так звали нашого співрозмовника час від часу задавав питання і мені, що підсилювало мій інтерес до того що відбувається навкруги. Та за весь час спілкування, Андрій і слова не прокинув про те, що був другом Влада і, що так як  всі ми чекав коли той закінчить свою роботу. Я дізнаюсь про це хвилин через десять, коли на моєму плечі опиниться рука незнайомого мені чоловіка. Я не велика шанувальниця дотиків, а більше того коли мова йде про дотики незнайомців до мого тіла. Але варто мені було повернути голову я потрапила під вплив того самого погляду, який мимохідь опинився в моїх очах. В мить, коли наші погляди перетнулися я згадала все що сховала в своїй підсвідомості : клавіші, зачіску, музику, руки, ніс. В момент коли наші погляди перетнулися моє серце зірвалося з канату і впало в самісінькі п’яти.

Влад – зірвалося з вуст незнайомця чия рука торкалась мене секунду назад.

Але його я вже знала. Я знала про мелодію і захід сонця в його очах, я знала його осанку, знала його міміку і трепет з яким він керує інструментом. Парадоксальне рішення, але для того щоб встояти на землі я також вирішила підвестись з місця. Тепер наші погляди були майже на одному рівні

Анна – проговорила я не своїм голосом.Що ж Анна, Юля, ми з Андрієм влаштовуємо вечірку у мене в квартирі чи не бажаєте ви приєднатися?

Це був другий випадок, коли я піддалася Юлиній маніпуляції. 

 

                                                                                        ****

Одразу після пропозиції хлопців Юля позвала мене у вбиральню. І знову, вона говорила так, ніби рішення давно вже прийняте, так ніби вона знає мою відповідь. Поміж слів, я чула щось про репутацію, і що ситуація виглядатиме красивіше, якщо я підтримаю її і поїду з нею. Вона говорила про Андрія, що він хлопець її мрії і вона не хоче втрачати з ним зв'язок. Говорила про свій зовнішній вигляд і про хвилювання яке переповнює її. Після процедур перед дзеркалом вона просто взяла мене за руку і потягнула за собою. Вже на півдорозі  назад вона запитала

Їдемо?Їдемо