Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
З прибиранням впоралися швидко, і розташувавшись на дивані дивилися новий серіал із фентезійним сюжетом. Катя як завжди поклала голову мені на коліна, я тихенько перебирала її волосся, мене це дивним чином заспокоювало. Здавалося щоразу пропускаючи довгі каштанові пасма крізь пальці, я разом з ними відпускаю весь негатив.
-Ти так і не розповіла що вчора сталося.
Моя рука відразу інстинктивно трохи сильніше стиснула волосся дівчини.
-Ох.
-Вибач.
Вона тихо хмикнула.
-Мені навіть сподобалося.
Іноді Катя була трохи дивною і сумною, що на неї зовсім не схоже, але ж вона з моїми дивацтвами мириться, а їх набагато більше, тож і я іноді можу потерпіти її витівки.
-Ну так?
Катя коли хотіла, вміла наполягти на своєму.
-До мене хлопець чіплявся.
Подруга відразу ж сіла і з підозрою глянула на мене.
-І сильно чіплявся?
Вона знала що у мене досвіду в любовних справах нуль, тому я дуже гостро реагую на будь-які прояви симпатії, навіть найневинніші. А якщо вже нахабно пристають гублюся, але до відвертого лапання дійшло тільки вчора.
-Сильно, він у туалет за мною пішов і там лапати почав.
Катя стиснула губи і з похмурою усмішкою про щось думала.
-Ти запам'ятала цього мудака? Хозяїн клубу мій друг, він мені один раз дуже допоміг. Зараз напишу йому і з'їздимо по камерах подивимось на цього мудилу, а потім заяву до поліції напишемо, мій тато дасть справі хід.
Я злякано замотала головою, не вистачало ще вплутувати батька Катерини. Він у неї не остання людина в органах, до того ж я його відверто побоювалася. Він завжди був надто похмурим, і створював враження деспотичної людини, хоча дочку балував без міри.
-Не треба, Катюш. Давай просто забудемо.
Обхопивши моє обличчя руками вона гучно поцілувала в лоб.
-Добре, але якщо подібне повториться, ти просто зобов'язана одразу сказати мені.
Не встигла відповісти, як пролунав наполегливий дзвінок у двері.
-Ти когось чекаєш?
Подруга здивовано подивилася на мене.
-Ні.
-Тоді ти не проти якщо я подивлюсь хто там?
Дуже часто вона була надто схожа на батька, що виражалося швидше в командному, ніж у запитувальному тоні.
-Дивись.
Вона легко підскочила, обсмикнула довгу футболку яку знайшла в надрах шафи, і танцюючою ходою попрямувала до дверей.
-Хто стукає в ніч глуху?
Подивилася у вікно, там тільки починали згущуватися травневі теплі сутінки.
-Анастасія Литовська тут мешкає?
Цей холодний, трохи хриплуватий голос змусив здригнутися всім тілом. Не помічаючи моєї неадекватної реакції, Катя продовжила солодким тоном чокнутої малолітки.
-Хто питає?
-Відкрий!
Пролунав сильний удар по дверях. Катя здивовано подивилася на мене, я притиснувши руку до рота відступала назад.
-Незнайомим дядькам не відчиняю. Чухав би ти звідси малюк, поки є на чому. - Голос подруги різко змінився, в ньому чулися загрозливі нотки.
-Ти не Настя. - ось звідки він дізнався? - Передай їй що все одно ми зустрінемося, і чим раніше тим краще буде для неї.
У відповідь була абсолютна тиша, лунали тільки ледь чутні кроки сходами під'їзду.
-Це що за хрін з гори, Настюш? - Катя була роздратована і не приховувала цього.
-Я не знаю, у мене таких знайомих немає. Точно маніяк якийсь.
Подруга насупилась.
-Так, добре. Зараз скасую свої справи, ночую в тебе, завтра їдемо. Якщо цей мудак і після нашого приїзду тут ошиватиметься, то ми швиденько накатаємо заяву, так? Таких особистостей не можна залишати безкарними, вони нагліти починають.
Захар
Я просто закипав від злості, ця маленька погань мене обставила як малолітнього пацана. Як дурень учора приперся в її будинок не дивлячись на пізній час, влізли з хлопцями до сусідньої квартири, чатував на неї, але вона так і не вилізла. До того ж нитка була якась бліда й слабка, наче й не нитка, а слід від неї, і тільки вранці вона знову зміцніла і налилася кольором.
Коли пішов виманювати пташку, то якась курва відправила відомою адресою. При цьому я чітко знав що дрібна погань знаходиться всередині і тремтить.
З досади шпурнув кулаком по керму, через що машина жалібно пікнула. Сьогодні як придурок прикотив до її універу, все дізнався про цю чортівку за ніч, і виявилося що вона втекла прямо в мене з-під носа. У деканаті спочатку навідріз відмовилися говорити з якої причини відсутня зразкова студентка Настенька, але за невеликий хабар все ж таки вдалося з'ясувати, що у неї захворіла бабуся і вона поїхала її відвідати.
Бабуся, мати його, захворіла. Знаю чим захворіла, здохнути не може поки онучка не приїде. Злісно завів машину, чекай Настенька, скоро зустрінемося.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не можна вбити, Велена Солнцева», після закриття браузера.