read-books.club » Любовне фентезі » Не можна вбити, Велена Солнцева 📚 - Українською

Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

77
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Не можна вбити" автора Велена Солнцева. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Не можна вбити, Велена Солнцева» була написана автором - Велена Солнцева, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовне фентезі".
Поділитися книгою "Не можна вбити, Велена Солнцева" в соціальних мережах: 
Є речі які знають абсолютно всі: магії не існує, відьом також, так само як і некромантів та різної чортівні. Але все виявилось навпаки. Варто тільки придивитися, як раптом виявляється що бабуся відьма у бородатому поколінні, наполегливий шанувальник взагалі невідомо хто і що йому від тебе потрібно - чи вбити, чи допомогти. Все надто схоже на страшну казку? Ось тільки що робити, якщо ця казка перетворюється на життя і зовсім не хочеться поганого кінця. І ще, на майбутнє, не підходьте до старих дзеркал, ціліше будете.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 82
Перейти на сторінку:
Частина 1

Настя

Від занадто гучної музики закладало вуха. Не звикнувши до подібних розваг, я зараз розгублено оглядалася на всі боки. Катя давно пішла підкорювати танцпол, попередньо обізвавши подругу боягузкою і занудою. Що вона тут забула? У голові відразу виник образ мами з викривленим від злості обличчям: «Ти нікуди не підеш!!! Поки живеш у моєму домі, дотримуватимешся моїх правил». А вона пішла, правда вже не особливо й хотілося, але на зло пішла, і ось зараз підпирала спиною барну стійку, злегка морщачись від гучної, надто нав'язливої ​​музики. Як то кажуть -  згорів сарай, гори і хата, тож ночувати мені схоже сьогодні ніде, це я зрозуміла коли з балкона летіли мої сукні у перемішку зі спідницями, або як Катя говорила бабуськине шміття. Зараз же я красувалася в чорній міні сукні без рукавів, яку мені люб'язно позичила подруга, і намагалася взагалі не рухатися, тому що існувала ймовірність що якщо трохи потягну еластичну тканину вгору, то сукня негайно перетворитися на топ зібравшись на талії, або навпаки варто потягнути вниз і всі побачать мою красу не приховану білизною, просто подруга запевняла що під подібну сукню білизну не надягають, вона буде надто виділятися. Я довго не хотіла його одягати, але Катерина категорично заявила що не піде зі мною в клуб, поки я не зніму вбрання старанної учениці недільної школи. Було трохи образливо, я не вважала що одягаюсь якось неправильно, хоча відвертих речей у мене справді не було, тому що весь одяг проходив у мами жорстку перевірку.

Поставивши порожню склянку на стійку, попросила у бармена налити ще води, чоловік дивився на мене з жалем, це була вже п'ята склянка, і якщо сп'яніння мені не загрожувало, то часте відвідування жіночої кімнати було гарантовано.

-Може щось міцніше за рахунок закладу?

Я впритул подивилася на чоловіка і він трохи знітився.

-Ні, тільки воду.

Ніколи за свої двадцять років не пила спиртного. Розумію що в сучасному світі це дивно і малоймовірно, але факт залишається фактом. У нас вдома завжди було багато правил, іноді абсурдних і безглуздих, наприклад таких як не затримуватися в дверях довше п'яти секунд, нікого не впускати в квартиру після восьмої вечора, вдома мені належало бути не пізніше десятої, а лягати спати об одинадцятій, після опівночі не можна вмикати світло, перед дзеркалом не можна розчісувати волосся і ще багато чого. Мені що виросла з цими заборонами вони не здавалися дивними, а ось моя єдина подруга яка змогла витримати всі мої заскоки, відверто глузувала з них, і поступово всі правила були порушені і земля не розкрилася у мене під ногами. Саме Катя підбила мене на таку авантюру як піти до клубу, цим вчинком я порушувала одразу кілька правил, а тому це було нереально, але підготована колкими глузуваннями, я вщент посварилася з мамою і тепер відчувала  докори совісті.

Несподівано мені на плече опустилася велика і важка долоня. Здригнувшись від несподіванки сіпнулася вбік.

Незнайомець не послабив хватку, а навпаки сильніше стиснув пальці.

-Потанцюємо?

Я чула його вкрадливий голос навіть крізь гуркіт музики. Щоб відповісти необхідно було повернутись до нього обличчям. Переді мною стояв хлопець, від нього віяло впевненістю в собі та нахабством. Модна стрижка, у вусі пара кілець, на шиї татуювання які плавно спускалися і губилися вигадливим малюнком під чорною футболкою. Але найбільше притягували погляд очі, вони були абсолютно чорні, настільки що здавалося навіть зіниці не було видно. Я таких ніколи не бачила, їхня чорнота затягувала в тягучий і липкий вир, немов у трансі кивнула, але коли він спробував взяти за руку тут же її відсмикнула. Звичка вироблена роками і зараз не підвела.

-Я не танцюю.

Незнайомець насупив свої ідеальні смоляні брови.

-Зі мною танцюєш.

Це було не питання, більше нагадувало наказ який підлягає негайному виконанню. Очевидно коли всім роздавали нахабство він був першим у списку.

-Ні. - цього разу голос звучав твердіше, жодних сумнівів у правильності відмови, такі як він так просто не відстають - надто нахабний, надто гарний, надто багато занадто.

Бармен уперся руками у стійку і голосно, так щоб я почула, спитав:

-Проблеми? Викликати охорону?

Негативно похитала головою, а ось незнайомець зло ощерився.

-Не лізь не в свою справу.

Потрібно щось зробити, причому терміново. Зібравши всю свою хоробрість у кулак, підхопила маленьку сумочку і протиснувшись повз незнайомця пискнула:

-Мені пора.

До виходу відразу не пішла, по-перше від стресу тремтіли руки і мені необхідно було усамітнення щоб привести думки до ладу, а тому я попрямувала у бік вбиральні, а по-друге мені по суті сьогодні йти нікуди, завтра сподіваюся мама охолоне і прийме блудну дочку назад, до того ж цей блуд мені зовсім не сподобався.

Захар

Настрій був гірше нікуди, і те що довелося тягнутися в клуб його не покращило. Хотілося зовсім іншого, негатив просився назовні і я з задумом розглядав зал у пошуках пригод. Хлопці з побоюванням поглядали в мій бік, вони знали що в такому стані мене краще не чіпати, навіть у цьому практично позбавленому магії світі в який мене занесло з власної дурості, я був багато на що здатний.

Пашка штовхнув ліктем в бік і кивком голови вказав у бік барної стійки:

-Чи не наша?

Я глянув туди і по венах швидше побігла кров. Попалася тварюка, не знаю чи та це що нам потрібна, але невинними ці погані не бувають, а тому роздумувати особливо нема над чим. Хоча варто визнати - гарна чортківка . Подумки обсмикнув себе, краса цих створінь оманлива. Довге волосся було того відтінку рудого, що палає на сонці як полум'я, точена фігурка обтягнута в якусь подобу сукні яку дівчина раз у раз поправляла ніби їй було некомфортно. Захар посміхнувся, він точно знає що ці породження пекла готові на все аби принести більше жертв для свого господаря, він був знайомий з одним, навіть перебував з ним у близькому родинному зв'язку. Не варто вірити оманливо невинному вигляду та цукровій брехні цих істот.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не можна вбити, Велена Солнцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не можна вбити, Велена Солнцева"