read-books.club » Любовне фентезі » Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна 📚 - Українською

Читати книгу - "Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна"

34
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Хроніка королівського відбору" автора Агата Задорожна. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна» була написана автором - Агата Задорожна, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовне фентезі".
Поділитися книгою "Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна" в соціальних мережах: 
Йовіла має прості мрії: отримати свою колонку в модному виданні "Панна в рожевому" та заробляти хоч трохи більше грошей. І якщо для цього потрібно під прикриттям потрапити до відбору королівських наречених і писати про сукні учасниць, нехай. Ось тільки щось дуже часто їй доводиться перетинатися з неприступним і холодним Вітаном Сореном, придворним артефактором. Ну і що з того, що вона однією статтею зробила його найбажанішим холостяком року? Він за це дякувати Йовілі повинен, а не намагатися викинути з відбору!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 136
Перейти на сторінку:
Розділ 1. Королівський відбір

Колона з карет і диліжансів розтяглася на добру милю від палацу – під палючим літнім сонцем темні боки машин магічних і самохідних розпеклися, а пасажири вивалили на пішохідну частину вулиці, заблокувавши ще й її. Серед сотень одноманітно вдягнених клерків і водіїв яскравими плямами то тут, то там виділялися претендентки на руку, серце і королівство принца Еріка – власне, саме через них в день середини літа на головній вулиці Сентри і утворилася така тиснява. 

Йовіла споглядала за стартом відбору не те що з першого ряду – з самої гущі подій. Вона стояла, не в змозі навіть повернутися в інший бік, затиснена між Сарою та водієм винайнятого диліжансу. Сонце нещадно припікало в голову, а на обличчі, шиї і грудях вже виступав піт. Оце було зовсім недобре – якщо він почне стікати, то заллє сукню, і виглядатиме Йовіла на тлі інших конкурсанток як мокра миша. 

 – Саро, – благально вимовила вона. 

Сара звернула увагу на проблему миттєво – втерла хустинкою лице Йовіли, подала фляжку з водою, овіяла всю її легким вітерцем за допомогою простенького заклинання. Проте полегшення було недовгим, а черга здавалася безкінечною. 

 – Де того Кіра носить? – невдоволено пробурмотіла Сара собі під носа. Її сукня хоч і не була такою важкою і тісною як та, в яку впхалася Йовіла, все ж не призначалася для багатогодинного стояння під палючим сонцем. 

Кіра поряд не було. Він втік ще з пів години тому, щоб наробити світлин і написати до кінця дня репортаж про початок королівського відбору. І як би Йовіла хотіла опинитися на його місці, а не стирчати у самому кінці шеренги наречених принца! Ворота мали відчинити опівдні, а претендентки почали збиратися ще задовго до зазначеної години. Йовіла, варто визнати, була у їхньому числі – звісно, вона не хотіла б запізнитися і проґавити  усе найцікавіше!

Кожен відбір, особливо перші його дні, завжди перетворювався на справжнє видовище – претендентки гризлися між собою, намагалися підставити одна одну, щоб досягти заповітної мети – отримати обручального королівського перстеника. (Щоправда, останній відбір подібного масштабу проходив ще років з п’ятдесят тому). 

Звісно, Йовіла не збиралася ставати частиною придворних інтриг – вона змішається з масою дівиць і з гущавини подій займатиметься написанням найкращого матеріалу у своїй кар’єрі. 

 – Слухай, ми, здається, потрохи просуваємося до воріт, – озвалася Сара. Вона проштовхалася назад до найнятого диліжансу і махнула рукою водієві. І правда – люди, що до того стояли на вулиці, теж почали потрохи повертатися до карет і машин, а ті своєю чергою повільно поїхали у бік палацу. 

 – Я вже трохи рознюхала обстановку, – Сара відкинулася на розпечену спинку сидіння і скривилася. – Ми стояли тут через герцогиню Канську – ця… жінка привезла з собою усе своє майно, не інакше! Її сундуки і валізи заблокували прохід, сторожа сказала, що не пропустить усе до палацу, і слуги прямо на проході почали перебирати її речі і вибирати з них найважливіші… 

Йовіла стиснула плечима. Чогось подібного варто було очікувати – відбір, якщо конкурсантці пощастить залишитися на ньому до самого кінця, триватиме щонайменше два-три місяці, а яка аристократка зможе прожити так довго без усіляких милих серцю дрібничок? 

Сара везла з собою зовсім невеличку валізку, в яку вмудрилася втиснути все найбільш необхідне. Окрім неї при ній були тільки артефакти зв’язку і запису, складені в окремий наплічник, і ручки з блокнотами. Сама ж Йовіла такою мобільністю похвалитися не могла – її три валізи та велику скриню з сукнями заледве вдалося вмістити у багажному відділенні диліжансу. А ось ще дві коробки з взуттям та кількома парасолями довелося примостити на даху і перев’язати мотузками. 

Як вона могла залишити надбані з такими складнощами сукенки і капелюшки? Деякі з них Йовіла шила сама, інші знаходила у магазинах поношених речей і переробляла, за деякий одяг віддавала цілі статки (щонайменше, у її становищі три десятки золотих монет – це дійсно нічогенький статок). А туфельки! Вона не могла часто гуляти в них по бруківці Сентри, а от мармурові плити палацу підходили для них набагато краще!

Йовіла прекрасно розуміла герцогиню Канську – якби у неї самої було стільки ж грошей, можливо, і її диліжанс зупинили б через надто велику кількість речей. Більшість по-справжньому розкішних суконь в Йовіли лишилися ще з часів, коли вона жила в батьківському домі – дочка барона могла дозволити собі набагато більше, ніж дописувачка модної колонки, нехай і в досить пристойному столичному виданні. 

Диліжанс рухався з черепашачою швидкістю – Йовіла пройшла б ту саму відстань на своїх двох у рази швидше; проте так ніхто не робив, тож і вона теж лишилася всередині. Сара розкинулася навпроти неї з таким виглядом, наче от-от зомліє, і Йовіла почувалася майже так само. Вони заледве проминули центральний парк, і до воріт королівського палацу лишалися ще метрів з п’ятсот, які могли перетворитися на годину поїздки. 

Здається, з кожною з претенденток возилися не менше, ніж по пів години – перевіряли речі, фіксували усі артефакти, записували, хто прибув, а кого ще лишилося чекати. Деякі наречені проминали чергу набагато швидше - прямо на очах Йовіли їхній з Сарою диліжанс обійшла карета, запряжена двійком породистих коней. 

 – Дочка графа Сейлері, – відізвалася Сара, не відриваючись від сидіння. Вона тільки краєм ока слідкувала за тим, що відбувається на вулиці, і Йовіла почала трохи хвилюватися – все-таки гномка дійсно не була звична до таких температур. В тих краях королівства, де вони зазвичай селилися, було прохолодно. І гірно. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 136
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна"