Читати книгу - "Вкрадений подарунок, Алія Елвід"

Один з «ельфів» кивнув головному та знову підняв пістолет, прицілившись уже в дівчину.

Герман тільки-но скоригував свій зір, щоб чітко побачити своє становище (адже ще жодного разу він не вмирав вдруге). Він живий. Тепер він дійсно ніколи не помре. Рана затягнеться та заживе, як звичайний поріз. Буде боліти лише мить. 

Але другий постріл став смертельним, та не для нього.

Тіло Карен повалилося на підлогу й застигло в одній позі. На обличчі закам’янів жах, а в очах – сльози. Останній видих змішався з початком відліку святкових курантів, гучним тупотінням «ельфів», що покидали чорний хід та вибігали з клубу, та криком Германа, який відчув своїм одночасно і живим, і мертвим серцем, що означає відчути на собі чиюсь смерть.

Почався гучний відлік. 

Чорний хід клубу спорожнів, залишивши двох мерців наодинці. Один з них схилився над іншим, ридаючи та стримуючи голосні крики, що прокрадались крізь його горло, захоплюючи все повітря з легень. Герман хотів кричати, хотів плакати. Хотів повернути Карен, обійняти її та сховати від цього світу. 

Він поклав її тіло собі на коліна, схилившись над головою. Смарагдові скляні очі, що більше не кліпали, втупилися у стіну позаду нього. Герман відраховував секунди та мілісекунди, копирсаючись у кишені свого пальта, в пошуках пачки цигарок. 

– Десять! – почувся голосний відлік. 

Мало часу. Пачка цигарок випала з тремтячих рук, він зловив її на льоту та викинув звідти всі сигарети. Жодного м’ятного диму наступний місяць, адже такі цигарки – рідкісне задоволення у Валтенні. 

– Дев’ять!

Герман висипав собі на руку зелений порошечок, який зберігав на дні пачки, під сигаретами. Він не знав, чи спрацює це так, як спрацювало на ньому. Але він ясно пам’ятав день, коли заново народився. 

Севольєн Сант висипав цей порошечок на кожну його рану, і та миттєво затяглася. Кулі відскакували від нього, вистрибуючи з дірок на землю. Кров застигала, а пошкоджені м’які тканини та органи, наче у повільній зворотній зйомці, знову з’єднувалися, збільшувались та наповнювались життям. 

– Вісім!

Він здув порошечок з руки на грудну клітку Карен та подумки прочитав єдину молитву, яку пам’ятав. 

– Сім!

Очі Карен досі дивилися у стіну. Рот напіввідкритий, руки та ноги знерухомлено лежать на колінах Германа. Він погладжує її волосся, щоки, досі відчуваючи тепло, що випромінює її тіло та повільно покидає його. 

Герман мовчки молиться, щоб порошечок подіяв до настання Нового Року. 

– Шість! 

Сльози струменять його щоками. «Будь ласка, будь ласка, спрацюй, виживи…» – шепоче він, не відпускаючи тіла Карен. 

– П’ять! 

Герман зневірено заплющив очі та пролаявся. Нічого не працювало. Порошечок, який він викрав з кабінету Севольєна Санта, схоже, просто підробка. Він даремно повірив, що здатен воскресити когось.

– Чотири! 

Можливо, порошечок працює лише з рук Севольєна Санта. Тільки він зміг би врятувати Карен, тільки він зміг би повернути їй життя та повітря. Герман просто ідіот, що приречений все життя знаходити Севольєну Санту жінок для його дивних ритуалів. 

– Три! 

Якби він не зустрів Карен на терасі та виконав свою роботу так, як завжди, – бездоганно й мовчки – чи відчував би він той біль, що зараз полонив його тіло? Руки тремтять, ноги відмовляються працювати, а серце розривається на шматки. 

Він зустрів її кілька десятків хвилин тому, але прив’язався більше, ніж до будь-якої дівчини, з якою коли-небудь ходив на побачення. Нестримне та невідоме бажання захистити її розквітло у той самий момент, коли він побачив смарагди у її зіницях. 

– Два! 

Але тепер Карен мертва, а порошечок не діє. Герман стягнув її тіло зі своїх колін та піднявся. Він витер заплакане обличчя й ніс рукавом пальта та закинув голову догори. Тепер він голосно пролаявся та стиснув кулаки від гніву. 

Він вирішив, що вб’є Севольєна Санта та всіх його «ельфів», на яких працював двадцять три роки. У єдиний момент, завдяки одній людині, він зненавидів все, що робив. Всіх, з ким працював. 

Він зненавидів себе за те, що не врятував її.

– Один! 

Герман розвернувся та ступив ногою у сторону виходу. Йому потрібно негайно тікати з клубу, а тоді з Валтенну. Зі штату та зі всієї країни. Зі всього материка. Йому потрібно бігти від Севольєна Санта, поки він не передумав забрати його душу за провалену роботу. 

І Герман, однозначно, все це зробить.

– Нуль!