Читати книгу - "Вкрадений подарунок, Алія Елвід"

– Звичайно, – відповів Герман. – Мені всього лиш двадцять. 

Насправді без містичної допомоги Севольєна Санта, йому було б сорок три роки. Та у 2002 році, морозною зимою, коли декілька дилерів були невдоволені доставленими їм наркотиками, його серце та всі життєві органи зупинилися на двадцяти роках. Він навічно залишився молодим та юним, що, в принципі, не могло його не радувати.

І лише завдяки Севольєну Санту він зараз знайомиться з Карен Солледс, якій на вигляд теж не більше двадцяти. 

– Що ж, Германе. – Карен відклала блокнот з олівцем на маленький стіл та повернулася обличчям до хлопця. – Чому ти тут, а не на вечірці?

– Я ж казав, що ненавиджу Новий Рік. А ще більше такі вечірки. 

– Але, напевно, твої друзі внизу шукають тебе. – Карен примружилась та стиснула руки на своїй куртці дужче. – Чи ти…

– Я сам, – перебив її Герман. – У мене немає друзів. Ні тут, ні взагалі. 

Карен здивувалася. Як він, хлопець такої зовнішності, може не мати друзів у двадцять, ще й на вечірці, де на танцмайданчику зібралися всі найвеселіші юнаки міста? 

У Карен завжди були друзі, які запрошували її на вечірки та нічні веселощі до клубів або у свої домівки, та вона завжди відмовляла. Їй не подобалась ідея бездумного вливання алкоголю й танців з обов’язковою бійкою або падінням у басейн, тому вона обирала свіже повітря на балконі своєї квартири, блокнот та той самий олівець зі старших класів, який досі вимальовує різні малюнки. 

– Ти тут сам? – перепитала вона. Герман відповів кивком. Карен, щиро спантеличившись, запитала: – І ти прийшов святкувати Новий Рік сюди взагалі без нікого? 

– Я зазвичай святкую сам. Зі своїми думками та тарганами у голові, – посміхнувся він. – Мене все влаштовує. 

У легені Карен наче блискавка вдарила. Їй стало одночасно сумно та боляче за Германа і його самотність, з невідомих їй причин. А також приємно побачити вперше за всю розмову його усмішку, поки вона тут випромінювала свою на повну. І, не варто й наголошувати, що ця його усмішка прискорила її серцебиття у кілька сотень разів. 

– Хочеш, сьогодні відсвяткуєш зі мною? – запитала Карен. – Я взагалі не хочу розтягувати по домівках своїх друзів, що вже падають з рівного місця від випивки, але і на самоті відраховувати дванадцять не хочеться…

Зашарівшись, Карен задумалася над тим, що даремно взагалі запропонувала це. Звичайно, він не захоче. Герман мав би святкувати кожен Новий Рік у дорогому елітному барі, випиваючи до нестями дороге віскі та запрошуючи до своїх апартаментів найвідоміших акторок та співачок Америки. 

Хто вона така, щоб взагалі пропонувати йому стати його подругою? Побачивши збентеження Германа, вона впевнилась у тому, що не має жодних шансів. 

«Дурепа ти, Карен», – подумала вона. 

– Вибач, я просто… Думаю, не варто було пропонувати порушувати твою традицію, – відмахнулася Карен, підіймаючись з диванчика. – Піду пошукаю своїх п’яних друзів. 

Карен зіскочила на ноги та швидко, не чекаючи думок Германа, що застигли у його розумі, попрощалася. 

– І з прийдешнім Новим Роком, – озвалася вже у дверях вона. – Щасливого свята. 

Герман провів тінь Карен поглядом, навіть не попрощавшись у відповідь. 

Він викинув сигарету через балкон тераси та востаннє видихнув густу пару з рота. У повітрі відчувся присмак м’яти та тютюну. 

Залишилось десять хвилин до півночі. Треба повертатись.

Зв’язатись з посередником Севольєна Санта та дізнатись, якими будуть важливі фактори відбору, завжди було найпростішим етапом його роботи. 

Герман зупинився на другому поверсі клубу, перехилившись через скляний, поцяткований намальованими сніжинками, балкон, та уважно дослухався до зв’язку мікронавушника у вусі. 

– На зв’язку, – повідомив він посереднику, анонімність якого жахає Германа кожного року все більше й більше. 

Змінений за допомогою програми викривлення звуку голос сказав йому, що цьогорічною ціллю повинна стати молода дівчина з русявим волоссям. 

У спогадах Германа одразу засяяла постать Карен у нічних вогниках, що мило посміхалася йому, малюючи свій щорічний оберіг. Але у клубі безліч жінок з русявим волоссям, подумав Герман, тому Карен нічого не загрожує. Він вирішив, що знайде її та, після вдалого зникнення однієї з тих русявих дам, що зараз хиляться у різні сторони біля бару, радо складе їй компанію цієї святкової ночі. Йому хотілося вберегти її, стати оберегом, що й цього Нового Року врятує її від Севольєна Санта. 

У мікронавушнику запищав знову змінений голос, що додав до русявого волосся ще один важливий ідентифікатор: 

– Змінено: дівчина з русявим волоссям, на східній частині клубу, біля стіни з зелено-жовтими ліхтарями. З напоєм у руці. Одна. 

Погляд Германа негайно прослідкував за вказівкою посередника.

– Севольєн Сант хоче тільки її.

Герман побачив, як Карен повільно надпила з келиха шампанське та щось пробурмотіла дівчині, що стояла поряд. Серед них лише у Карен було русяве волосся та напій у руці. Її подруга вирізнялася пишною зачіскою з червоної перуки та шматочком тістечка у руках.