read-books.club » Короткий любовний роман » Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська 📚 - Українською

Читати книгу - "Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська"

83
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Подвійне диво для генерального" автора Тая Смоленська. Жанр книги: Короткий любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська» була написана автором - Тая Смоленська, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Короткий любовний роман".
Поділитися книгою "Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська" в соціальних мережах: 
Артур Золотарьов - син олігарха і спадкоємець багатомільйонної імперії. Я - проста студентка з провінційного містечка, яка проходить переддипломну практику на заводі, що належить його родині. Наші паралельні не повинні були перетнутися, але: я врізалася в його тачку, я облила його кавою, і тепер він хоче, щоб я стала його тимчасовою помічницею для виконання найрізноманітніших... і дуже особистих доручень.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 81
Перейти на сторінку:
Глава 1

Глухий удар, сигнал машин, крики людей і плач моїх дітей змушують мене різко обернутися і забути як дихати. Два ріжки морозива, які я купувала своїм малюкам, падають на землю.

- Господи! - кричу я і кидаюся до своїх крихіток.

Автомобіль на швидкості злетів з дороги і врізався в стовп. Усього за метр від моїх дітей. Їх прикрив собою якийсь чоловік, практично згріб в оберемок і повалив на землю. Вони злякано кричать і коли я падаю на коліна поруч із ними, одразу ж кидаються до мене, чіпляються за шию, плечі.

- Мамо, матусю! - пищать тоненькими переляканими голосочками і це для мене як ножем по серцю.

- Маленькі мої, хороші, - я плачу разом із ними, оглядаю дітей, але знаходжу лише кілька дрібних подряпин.

Мене всю трясе від страху. Якісь жалюгідні сантиметри і я могла втратити найцінніше у своєму житті через те, що якийсь ідіот не впорався з керуванням.

Люди навколо нас метушаться, хтось просить викликати швидку. Нарешті я знаходжу сили в собі підняти погляд на чоловіка, який врятував моїх діток. Він сидить на землі поруч із нами, біла сорочка в зелених плямах від трави, руки роздерті в кров.

- Дякую, - усе що встигаю видавити із себе, перш ніж побачити його обличчя.

Усередині мене все застигає, дихання рветься.

Я приголомшено дивлюся на батька своїх дітей і не можу повірити, що це не сон. Стільки разів уявляла нашу зустріч, а вийшло все по-іншому.

- Це ваші діти? - запитує, піднімаючись із землі. Обтрушує одяг, на мене дивиться байдуже. Ніби не впізнав. Або ж забув?.. 

А, може, це я помилилася? Усе ж минуло майже шість років відтоді, як ми востаннє бачилися, я могла забути, який він має вигляд, і сплутати його з іншим.

- Мої, - насилу видавлюю із себе, ковтаю клубок, що підступив до горла.

Двійнята все ще до мене притискаються і плачуть. Тремтять від переляку.

- Наглядайте за ними краще, - каже повчально, обертається назад, дивиться на машину, яка в стовп врізалася. - Ви самі тут?

- Із дітьми.

Він киває, немов щось для себе вирішує.

- Я піду дізнаюся, що там трапилося, цей ідіот ледве дітей не угробив. А ви поки що в моїй машині посидьте і оговтайтеся, - пропонує він.

Я хочу відмовитися, але Артур раптово бере Алінку на руки і йде до машини. Мені нічого не залишається, як піти за ним разом з Олежкою.

Його чорний позашляховик знаходиться всього за кілька метрів від місця події. Він відчиняє задні дверцята, допомагає забратися всередину Алінці.

- Я швидко, там вода є, не соромтеся. Можете поки що чоловікові зателефонувати, щоб за вами приїхав. Можливо, дітей варто показати лікарю, у дівчинки на лікті рана.

Він зачиняє дверцята, залишаючи мене разом із дітьми у вакуумі його автівки, просоченої знайомим ароматом парфумів, які доводять, що я не помилилася. Це Артур Золотарьов. Син олігарха і власника заводів по всій країні. Зокрема й у нашому містечку. Чоловік, з яким у мене був короткий службовий роман, і який поїхав, навіть не попрощавшись.

Всім привіт! Рада вітати вас у моїй новій історії! Додавайте книгу до бібліотеки, щоб не пропустити оновлення!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська"