Читати книгу - "Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)"

День пройшов швидко та весело. Познайомився з Максимом, з нареченим Влади. Я з ним порозмовляв, попередив, що якщо він образить мою сестру, то йому буде непереливки.

Я втомився дуже. День був емоційний, було багато хороших емоцій. І ось лягли спати. Та виспатись не судилось. У Лілі відійшли води. Але ж це лише восьмий місяць. Наш Максимко вирішив з’явитися на цей світ раніше. Але це не є відхиленням від норми по медичним показникам. Але таке у нас з Лілі вперше. Данилко та дівчатка народились, як і зазначено було. А Максимко...

Коли вона почала народжувати все пішло не так як треба... лікарі вже були готові до кесаревого розтину. Але на щастя обійшлось. Та Лілі вимотали так, що обличчя на ній не було.

Звісно сьогодні нікуди ніхто не поїхав. Пізно ввечері до нас приїхали наші батьки. Ми попросили аби тільки мама та тато Лілі та моя мама приїхали. Багато людей у маленькій палаті було ні до чого.

І ось Лілі тримає нашого сина на руках. А ми стоїмо біля неї. Дивимось разом на нього. Він більше схожий на мене, ніж на Лілію.

- Доню, як ти себе почуваєш?

- Мені вкололи знеболюючі, тому нічого не болить... поки що. Перекладіть Максимка в колиску — Тимур взяв з моїх рук сина та поклав його у колиску.

- Можна нам поговорити наодинці?

- Добре — батьки вийшли у коридор. А я сів біля Лілі. Я подивився на неї. Вона виглядає вже краще.

- Лілі, Квіточко, я навіть не уявляю як тобі було боляче. Але ти молодець — вона трохи посміхнулась.

- Дякую. Тимуре, я не хочу такого більше — сказала вона, я побачив, що у неї сльози з’явились на очах.

- Повністю з тобою згоден. Не хочу, щоб тобі знову було дуже боляче — я взяв її руку та поцілував.

Я не розумію як жінки виносять таку пекельну біль. Лілі сьогодні вчерговий раз довела, що вона сильна. Втретє з нею на пологах і я розумію, що Лілі сильна, що вона знову змогла стерпіти такий пекельний біль. Та цей раз все було набагато важче. Сподіваюсь, вона швидко піде на поправку, але на скільки я зрозумів, додому вона поїде не сьогодні, не завтра, а лише через тиждень. Руслан сказав, що він хоче, щоб Лілі полежала у лікарні. Щоб перші дні після пологів вона була під наглядом лікарів. І Максимко теж, хоча він почувається добре. Він народився абсолютно здоровим.

Коли наші батьки поїхали, я залишився разом з Лілі та синком. Ми сиділи та розмовляли. Лілі зовсім не хотіла спати. Сказала, що я не хочу спати, давай краще поговоримо. А Масксимко в цей час спав. Я ще один раз вколов Лілі знеболюючі.

Щоб якось відволіктись від всього цього, що відбувається Лілі почала розповідати про театр. Що коли прийде в нормальний стан, хоче повернутись на сцену. Я не проти. Я б з радістю сходив на її виступ. Ні разу не бачив її на сцені. Весь час зайнятий у лікарні. Декілька разів хотів сходити, але весь час спізнювався. Це дуже сумно. Тому як буде нагода я точно піду. Відпрошусь з роботи навіть. Хоча навіщо? Я ж вже завідувач відділенням. І сам собі начальник. Головний лікар сказав, що я можу йти коли захочу. Головне, щоб пацієнти добре себе почували.

Розповіла, що її колеги зараз на гастролях. Вони виступають у різних містах. І що хотіла б зараз бути з ними. Я її розумію. Коли вона ще не була вагітна дівчатками два рази їздила. Я тоді Данилка своїй мамі відвозив, бо весь час був на роботі. Лілі приїжджала додому і вся світилась від щастя. Привозила нам подарунки. Назбирала багато магнітів, які зараз у нас висять на холодильнику. На скільки я пам’ятаю останній раз коли їздила, вона була у великих містах, таких як Миколаїв, Херсон, Запоріжжя та Дніпро. Ну звичайно починали з нашого рідного міста Одеси. Її не було дома два тижні, виступів було небагато, але дорога теж займала час. Привезла магнітики, фотографії та багато вражень від цих гастролів. Але тоді у нас був тільки Данилко, тому було легше, а зараз у нас ще Мія, Яна та Максимко. Якщо вона поїде, то треба буде серйозно задуматись над тим кому ми залишимо наших діток.

Зранку я пішов працювати, а Лілі залишилась у палаті разом з синком. Їй дзвонили батьки та попередили, що у неї сьогодні будуть гості. До Лілі захотіли приїхати сестри, Ромчик з Аліною та Влада. Влада вважає наших дітей своїми рідними племінниками, адже рідних племінників у неї не буде... так само як і у мене. А Лілію вважає своєю сестрою. Коли ми їхали за Максимом, її нареченим вона сказала, що вважає Лілі сестрою. Мене це потішило, адже вони дійсно добре спілкуються як найкращі подруги та сестри.

Я так розумію, що за цей весь час, поки Лілі буде лежати у лікарні до неї встигнуть приїхати всі та подекілька разів, бо всі відклали свою поїздку додому допоки Лілі не повернеться додому. Я думаю, що Максимко вирішив, що якщо його сім’я вся разом, щоб вони всі зразу його побачили. Це виключно моя думка. Я думаю, що Лілі зі мною погодилась би.