Читати книгу - "Заступниця Баби-Яги, Марина Орєхова"

— Покажи Берегині порошок, — наказує вона.

Той слухняно пригинає колючки, і я бачу ще декілька захованих таких мішечків. Треба діяти! Відпускаю Енлік, і та злітає в повітря, але з цікавістю спостерігає за мною, не поспішаючи повертатися на поле битви. Я ж хутко відкриваю мішечки та пересипаю собі у жменю.

— Що це ви хочете робити? 

— Розвію порошок над цим безладом, — безапеляційно заявляю я, та продовжую швидко пересипати сонний пісок собі в долоню. Декілька мішечків відправляються в кишеню для додаткової порції.

— Ні, ви ж і фей приспите! Не можна! Ми маємо битися! — кричить принцеса.

А мені того й треба.

— Саме так. Тож якщо не хочеш проспати усе, лети, люба у свій шатер. Але спочатку покажи мені головного у війську піксі.

— Його легко впізнати. Він найпотворніший та найбридкіший з усіх.

— Угу, а детальніше?

— У нього корона з явора на голові із величезним камінням, такий несмак! Виблискує на сонці, як розмінна монета.

Що ж не буду втрачати час. Доведеться повернутися до осередку дрібних штрикалок. 

Уважно розглядаю кучамалу, шукаючи щось блискуче, розмахуючи руками та розганяючи рій. Нарешті побачила короля піксі у темно-зеленому камзолі теж прикрашеному якимось блискучим дріб’язком. Він був зайнятий битвою, щось верещав своїм довгим витягнутим носиком-хобітком. Декілька спроб спіймати важливу комашку — і вуаля, мені вдається вихопити короля за його камзол та віднести геть. 

Той від несподіванки завмер налякано, але не надовго, теж почав брикатися та колоти мене своєю шпажкою-жалом, від чого я мало не випустила його з руки. У другій долоні я міцно тримала порошок.

— Ви король піксі? — суворо запитую, затиснувши гидкого метелика у долоні, щоб той нарешті припинив мене колоти, та підношу кулачок до рота, щоб краще чув мене. Розігнула один палець. Там виявилися ноги піксі. Розігнула великий —  висунулася трохи прим’ята голова короля.

— Берегине, відпустіть! Я мушу відстоювати кордони мого королівства! 

Який же в нього несподівано писклявий голосок, як для такої бешкетливої істоти. Який нахаба! Ще не захопив землі, а вже називає їх своїми! А корона не тисне? Ой, а де це вона? Схоже, десь загубилася.

— Але ж це землі фей? — обурююся я.

— Ні! Ви помиляєтеся, Берегине! Усе затверджено декларацією!!!

— Так, стоп. Я знаю, що треба робити. Але спочатку треба вгамувати усіх та припинити цей безлад. Вибачте, ваша високосте піксельний король, але вам доведеться трошки посидіти в моїй кишені! Не раджу вилазити!

Запихаю короля піксі в кишеню та стрімко прямую в самий епіцентр битви, постійно почісуючи ногу об ногу під час ходи. Як же все свербить!

— Ну все! Ви самі напросилися! — вигукую голосно та готуюся розвіяти порошок фей, аж раптом з кишені вистрибує король піксі.

От зараза мала! Не послухав. Ну що ж, почекаємо, коли ти проспишся, королю.

Набираю повні легені повітря та дмухаю порошком у самий розпал битви, обтрусивши решту з долонь в повітрі. Золотистий пилок розлітається на всі боки, і рій на очах стає млявим. 

Феї та піксі, без винятку починають падати додолу. Пісок темніє навколо мене, вкриваючись салатово-зеленими плямами. Живі та мертві феї та піксі килимом встеляють берег річки. Видовище не з приємних. Справжнісінький пир для жаб. Добре, що їх тут немає.

— Оце так комашина битва! 

Задоволена результатом, обтрушую руки та шукаю очима короля піксі, обережно перебираючи тільця фей та піксі пальцями. Гидко і шкода одночасно. Я ніколи не любила комах, але це ж не зовсім комахи. Бідолахи були поранені, хтось спав, а хтось вже не прокинеться. Я помітила, що тільця тих, що пали без духу, ставали тьмяними, наче втрачали колір та енергію життя.

Поки я навпочепки вела пошуки головного піксі, позаду мене почувся знайомий голос, що змусив здригнутися від несподіванки.

— Ви й тижня тут не пробули, а в лісі вже точаться війни! Як це сталося, Яно Петрівно?

Цей голос змушує здригнутися. Цей голос ніби застукав мене на місці злочину. Я вже добре вивчила його і не помилилася. Підводжуся повільно та бачу Вольдемара. Той самий стежник, провідник магічних душ… Сподіваюся, він не по мою душу сьогодні.