Читати книгу - "Заступниця Баби-Яги, Марина Орєхова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Фея хутко залетіла в шатер та вже за секунду вийшла звідти разом з іншою феєю у неймовірно красивому вбранні зі шлейфом ніжно-жовтого кольору, який личив до золотавих напівпрозорих крилець. Яка неймовірна довга сукня зі свіжих квітів та листячка! Просто мрія конкурсу вбрання з природних матеріалів, який я колись проводила. Зробити їй комплімент? Ой, ні, Яно, краще притримай свій невгамовний язик, бо ще щось не те бовкнеш.
— Вітаю вас, Берегине!
Фея чемно вклонилася, а разом із нею й інші феї, що були поруч. Про всяк випадок теж злегка киваю головою та надаю своєму обличчю якомога більш серйозний вираз. Втім моє щире зворушення цими милими істотками було важко приховати. Я вже бачила принцесу на бенкеті, але тоді їхній міністіл на великому столі був далеко від мене, і я не мала можливості роздивитися їх зблизька. А піксі взагалі не були запрошені. Схоже, що ці магічні істоти не належать до почесних магічних родів. Мабуть, не такі гарні, як феї. Мордочками не вийшли...
Поки Енлік вводить мене в курс справи, намагаюся уважно слухати та стримую смішки. Нічого не можу із собою зробити, бо усе це здається таким абсурдним дитячим садочком, що хочеться реготати.
— Піксі перетнули річку та захопили берегову лінію, чим порушили кордони наших володінь, — пояснює крихітка. – Вони почали будувати захисні споруди, що неприпустимо!
Фея загрозливо здіймає пальчик у повітря.
Ще трошки й пирсну зо сміху, хоча насправді нічого в цій ситуації смішного немає.
— Ми надіслали наших воїнів та сказали їм забиратися геть, на що вони демонстративно продовжили будувати свої бридкі паркани! Це обурливо! Неприпустимо!
На цих словах до принцеси прилетів ще один фей та захекавшись доповів, що війська почали атакувати одне одного. Усі заворушилися та кинулися туди.
Біжу за ними. На щастя, бігти мені не далеко, і оскільки я у цьому товаристві справжній велетень, дістануся до місця подій значно швидше. Буквально декілька великих кроків, і я вже там та маю можливість споглядати за цією битвою звисока. Це ж якесь місиво з крилець, лапок та маленьких строкатих комашок, вдягнених у різнобарвні костюми! Аж сироти по шкірі побігли... Армія піксі була темно-зеленого кольору, а фей – жовто-салатового, як раз в тон сукні принцеси Енлік. Цікаво, це сплановано? Завмираю на місці, щоб зрозуміти, що ж робити далі.
Обидва війська починають безжально обкидатися гострими шпиками, схожими на жало. Вражені метелики падають на пісок. Ті, що поранені, метушаться та крутяться вовчком на землі, а деякі тільця вже непорушно лежать зі скрученими чи розірваними крильцями. І я маю спостерігати за цим жахливим побоїщем? Треба негайно зупинити це безглуздя! Рішуче кидаюся у хмару бою. Купа тоненьких гілочок впиваються у мою шкіру. Уф, не приємненько! На щастя, проткнути її вони, наче, не в змозі, але як же боляче шкрябаються! Підозрюю, що шпажки не лише дуже гострі, але й отруйні, бо декілька таки потрапили мені в ноги, не прикриті спідницею. Місця уколів шалено свербіли та моя ніжна шкіра швидко почала червоніти. Чому все в них містить якісь токсичні речовини? Стою наче посеред величезної хмари, що окутує та жалить мої ноги, безглуздо топчуся на місці, боячись зрушити, щоб ненароком не передавити поранених істот на піску. Треба негайно щось робити.
— Що ж це коїться! Люди! Тобто феї та піксі! Зупиніться!
Звісно, мене ніхто не почув. Ось і Енлік зі своєю свитою дісталися місця подій. Фея завзято кидається в бій, розмахуючи якоюсь палицею. Цей дощ з голок стає просто нестерпним. Ще трохи, і я не відчуватиму власних ніг. І скільки ж "метеликів" вже на землі. Ой, лишенько.
— Зупиніться негайно! Наказує Берегиня! Припиніть!
Закриваючи обличчя однією рукою, нахиляюся, щоб руки були на рівні повітряного бою, та долонею починаю розмахувати рій. Це вносить певне сум'яття в загальне кодло, але осередки бою всюди. А яка завзята принцеса Енлік!Помічаю, що вона використовує якийсь порошок. Щойно до неї хтось наближався, вона дмухала в обличчя цим порошком ворогові й той падав на землю. Тому навколо Енлік швидко утворювалися плямки порожнечі у повітрі та купки з тіл піксі під нею, які падали на пісок. Це якась смертоносна отрута? Хоча стривайте, вони ж ворушаться! Придивляюсь до уражених піксі на піску та бачу, як вони крутяться та перегортаються на бік, наче уві сні. Що ж це за порошок такий?
Не довго думаючи, вихоплюю за шкірку маленьку войовничу принцесу та швидко відскакую із нею в сторону. Крихітка протестує та вимагає негайно повернути її на поле битви, але вона безсила проти мене, навіть без магії. Щоб нарешті достукатися до неї, накриваю фею долонею, трохи притиснувши. Почекаю трошки, щоб нарешті мати змогу бути почутою. Нарешті та вгамовується, тож послаблюю долоню. Тепер поговоримо.
— Послухайте мене хвилину! Що це у вас за порошок?
Енлік роздратовано поправляє свою бойову сукню. Яка ж все-таки мила крихітка.
— Сонний порошок, звісно! Хіба ви не...
— Почекай! Тобто він присипає всіх, хто вдихне його? — нахабно перебиваю принцесу, притримуючи злегка її за сукню, щоб не втекла. Тій нічого не лишається, як зробити паузу та вислухати мене.
— Ну звісно! Це найкращий порошок, який я особисто замішувала... Відпустіть мене, пані!
— Чудово. Скільки у тебе його?
Фея свиснула, покликавши свого їжака. Той вискочив невідомо звідки, швидко перебираючи лапками, та підбіг до моїх ніг. Фея показала мішечки, прив’язані до урхена, що чекав наказів своєї хазяйки.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заступниця Баби-Яги, Марина Орєхова», після закриття браузера.