read-books.club » Любовне фентезі » Дар для Яри, Марина Орєхова 📚 - Українською

Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

96
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дар для Яри" автора Марина Орєхова. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Дар для Яри, Марина Орєхова» була написана автором - Марина Орєхова, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовне фентезі".
Поділитися книгою "Дар для Яри, Марина Орєхова" в соціальних мережах: 
Кожній людині іноді хочеться дізнатися, що на неї чекає в майбутньому. Але я зовсім не для цього стала ворожкою - просто мій червоний диплом психолога виявився нікому не потрібен. Зате тепер я затребуваний консультант із карт Таро! Хоч і не маю магічних здібностей, на відміну від мого коханого – зірки одного популярного телешоу про екстрасенсів. Ось тільки мою давню мрію не здатна здійснити жодна магія у світі. Так я наївно думала, поки одного разу не зустріла справжню ворожку з іншого світу. Вона зробила мені особливу пропозицію, але попросила дещо натомість. Якби ж я знала, чим це обернеться! <a class="btn btn-warning" href="https://booknet.com/uk/book/veslnii-salon-vdmi-agati-b399041" rel="nofollow" target="_blank">ЧИТАТИ "Весільний салон відьми Агати"</a>

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 174
Перейти на сторінку:
1. Пролог

Присвячую цю книгу пам'яті дідуся та бабусі,

які, на жаль, вже не дізнаються про її вихід.

А може, й дізнаються, але з іншого, кращого світу.

 

- Великий Майстре, дозвольте представити вам мою ученицю і наступницю - Яру, - чемно сказала Ніневія, схиливши голову перед правителем.

 

Високий статний чоловік із чорними, як вугілля, очима насупив густі брови і почухав акуратно вистрижену бороду. Його пронизливий погляд впився в моє обличчя. Я стояла за спиною ворожки Ніневії і мовчки чекала звернення до себе. Він, мабуть, чекав від мене якогось жесту пошани: поклону або поважного кивка, а може, благоговіючого покірного погляду.

Ось тільки я якось не звикла розшаркуватись перед знатними особами, тому просто стояла, гордо випрямивши спину, і з цікавістю розглядала Великого Майстра. Помітивши його несхвальний погляд, я нічого іншого не вигадала, як зробити кривенький реверанс, схопившись за поділ спідниці. Так безглуздо і кумедно я виглядала востаннє тільки у старших класах, коли на шкільну дискотеку вбралася в мамине плаття та підбори.

- Вітаю! – голосно сказала я, дивлячись прямо йому в очі. Хотіла простягнути руку, але тут же згадала, що треба поводитися так, як місцевий люд. Мабуть, потискання рук, тим більше між людьми протилежної статі, - це вже зайве.

Він цікаво розглядав мене, а я його. Якби Ніневія не сказала, що це той самий Алістер - правитель Феєрії, я б на вигляд ні за що не здогадалася.

Одягнений він був просто, майже непоказно: у прості широкі лляні штани гранітного відтінку і вільну білу сорочку з вирізом на грудях, що відкривала напружені потужні м'язи. Він був плечистий і добре складений фізично. Його обличчя випромінювало спокійну впевненість, наче все навколо, включаючи навіть мене, належало тут тільки йому.

- Що ж, нехай покаже, чого навчилася, - сказав він і жестом руки поманив мене з собою в його покої. Я, не видавши хвилювання, що клекотіло всередині мене, наче бурхливе море, підійшла до нього. Ніневія кинулася за мною, але правитель зупинив її.

- Нехай іде тільки вона, – суворо сказав Алістер.

- Але... Великий Майстре, я маю чути її пророцтво. Вона може помилитися у тонкощах трактування.

- Якщо хоче жити, нехай не помиляється, - відрізав він і, обхопивши моє зап'ястя рукою, силоміць потягнув за собою, пришвидшивши мій крок.

Від його торкання по тілу пробіг електричний струм, наче мене вразила блискавка. Я по інерції зробила кілька кроків за ним у просторий хол, після чого він відпустив мою руку. Двері за мною зачинилися, і ми залишилися самі. Я спиною відчувала хвилювання Ніни, яка була відрізана від мене масивними дубовими дверима, прикрашеними вензелями з позолоти. Але чим далі я віддалялася від неї, спішно перебираючи ватяними від хвилювання ногами по килимовій доріжці вглиб довгого коридору, тим більш приглушеним ставало моє хвилювання. Наче воно було зовсім не моє, а ворожки Ніневії, що вперше виявилася поза справ.

Алістер швидко йшов довгим коридором, а я йшла за ним. Тонкі шпильки моїх витончених туфель потопали в пухнастому килимі. Я квапливо йшла і думала не про те, що на мене чекає далі, а як би не зачепитися і не зламати підбори. А було б кумедно! Адже вся ця історія і почалася зі мною зі зламаного підбора... Тієї злощасної п'ятниці, коли я сама собі навіщувала неприємності...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 174
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дар для Яри, Марина Орєхова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дар для Яри, Марина Орєхова"