Читати книгу - "Ясон, Дзюбенко Вікторія-Магдалена"

- Давай сюди, - я запакувала піжаму в пакет, і ми вийшли у коридор.

- Не знала, що у тебе так багато білого в гардеробі, - Віта не відповіла. Повернувшись до власника квартири, вона глянула на нього. Він теж дивився на неї такими очима, що я відчула себе третьою зайвою.

- Я поверну тобі їх, – каже, вказуючи на милиці. Помітно, що не хоче йти. Однозначно не хоче і пробує забезпечити собі майбутню зустріч.

- Сподіваюсь, уже незабаром вони вже не будуть тобі потрібні. - І він зовсім не проти невдовзі зустрітись.

Не відповіла, лише усміхнулася.

Вона таки красуня. Довге волосся, скручене у гульку, світлі голубі очі, жіночна фігура. Хоч не така, як на глянцевій обкладинці, але дуже приваблива. Принаймні мені завжди так здавалось…

            -  Я вся твоя, розказуй!