Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

заслужив офіцерське звання. Всього служба в армії зайняла шість років, протягом яких О. Слісаренко майже нічого не писав.

Після війни працював агрономом, але незабаром повністю присвятився літературі. Публікуватися почав ще до революції, з 1910 р. в нелегальному студентському журналі «До праці» та в часописах «Рілля», «Плуг», «ЛНВ», «Рідний Край», «Сніп», «Село», «Дніпрові хвилі», «Маяк», «Промінь».

Видав збірки поезій «На березі Кастальському» (1919), «Поеми» (1923), «Байда» (1928), книжки оповідань «У болотах», «Плантації», «Сотні тисяч сил», «Камінний виноград», «Сліди бурунів», «Спроба на огонь», повісті «Бунт» та «Страйк», романи «Зламаний гвинт», «Чорний Ангел», «Хлібна ріка».

У 1931–1933 рр. вийшло зібрання творів О. Слісаренка в 6 томах.

Арештували письменника 29.04.1934 р. Майже рік тривали виснажливі допити. Спочатку письменника змусили зізнатися в приналежності до контрреволюційної організації, але через два місяці О. Слісаренко відмовився від цих зізнань, заявивши, що давав їх під фізичним впливом слідчого. Але тоді його звинуватили в приналежності до націоналістичної літературної організації ВАПЛІТЕ. Не допомогло те, що на процесі СВУ О. Слісаренко був громадським обвинувачем і сипав громами на націоналістів, критикував М. Хвильового.

На суді 19.03.1935 р. О. Слісаренко ще раз відмовився від своїх зізнань, однак його позбавили волі на 10 років, а 9.10.1937 р. засудили до розстрілу. Вирок виконали 3.11.1937 року.

Твори О. Слісаренка видавалися по війні неодноразово, але його символістські вірші залишалися маловідомими. Фантастичне оповідання «Князь Барціла», що було опубліковане в журналі «Червоний Шлях» (1926, № 4), не було вміщене у жодне з сучасних видань.

«Хтось ридає над водою…»
Хтось ридає над водою, Ходе тихою ходою І зідха… Вітер вербоньку колише, Пестить трави, ледве дише І стиха. В нічку зоряну, чудовну Місяць тче туманів вовну Із роси; Їх по травах розстиляє І в блакиті зомліває Від краси… Ходе, броде у тремтінні, В серебристому промінні Шелест трав… Прилетів, сказав щось хвилі, Чути шепіт: «Де ти милий Пробував?» Місяць тче тумани сонно, Пестить променем любовно Осоку І розкидав самоцвіти, Наче дивно барвні квіти, На піску… «Будь, як сонце, будь, як море, ясносяйним і глибоким…»
Будь, як сонце, будь, як море, ясносяйним і глибоким, Будь прозорою рікою, будь шумуючим потоком, І неси на хвилях вільних білогруді кораблі В даль блакитно-загадкову від буденної землі.