Читати книгу - "Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)"

Богдан подивився на нас коли син перестав говорити. Бо весь час він тільки й розмовляв.

- Я бачив у вас фотографії. У вас ще є діти?

- Так — сказав Тимур — чому це тебе так дивує?

- Просто цікаво

- У нас є дві донечки, вони близнючки. Яна та Мія — сказала я. Реакцією Богдана було здивування. Він що не чекав такого, що у нас можуть бути ще діти? Цікаво.

Данилко перервав нашу розмову.

- Мамо, тату, а чому ви не разом?

Я подивилась на Данилка, а після на Тимура та Богдана.

- Ем...

- Данилко, бувають такі моменти, коли мама з татом не можуть жити разом — сказав Богдан.

- Які такі моменти? — син задав наступне своє запитання. Богдан подивився на мене з Тимуром в надії, що ми пояснимо все Данилкові.

- Синку, життя буває таке, що інколи просто не можливо жити разом, якщо навіть є спільна дитина

- Як я?

- Так, синку

- Тому у мене є інший тато — зробив висновок Данилко.

- Саме так

Я не знаю, як було боляче слухати все Тимуру. Ми ж не можемо розказати сину, що відбувається насправді. Прийде час він сам все зрозуміє. І мене і вчинок його батька. І чому у нього є інший тато, тобто Тимур.

Тимур просто сидів та посміхався, слухав як ми пояснюємо сину чому ми не разом з Богданом.

Тимур.

Я сиджу та слухаю як моя Лілі та її колишній пояснюють своєму синові чому не можуть бути разом. Чесно, я б сам не зміг це пояснити, тому просто спостерігаю за цим.

Данилко весь час посміхається. Нарешті Лілі наважилась його познайомити з татом. Данилко запитує де його справжній тато практично кожен місяць. Коли Богдан з’явився Лілі дійсно задумалась, а чи не познайомити Данилка з татом.

Як я до цього ставлюсь? Я до цього нормально ставлюсь. Розумію, що я не рідний тато для Данилка, тому я все розумію. І трохи йому заздрю. У Данилка тепер два тата. А у мене був один до дванадцяти років. А після його не стало. Мені мого тата дуже не вистачало. І зараз не вистачає. Кожен день я згадував його. Згадував наші з ним прогулянки у парку та розважальних центрах. Я згадував про нього, але мамі про це не казав. Боявся її реакції. Не знав, що з нею буде.

Посидівши годинку, ми провели Богдана на зупинку. Та пішли пішки додому. Данилко весь час говорив тільки про Богдана. Лілі слухала сина та просто посміхалась. Мені здається, що вона не шкодує, що познайомила їх.

Прийшовши додому о дев’ятій вечора. Лілі вирішила, що Данилкові вже треба лягати спати. Тому попросила мене піти його вкласти. Ми зайшли у кімнату Данилка. Він швиденько переодягнувся, а я тим часом розстелив його ліжечко.

Данилко сів на ліжко та вкрився. Я вже було хотів вийти. Але він мене зупинив.

- Почекай

- Так, Данилку — я зупинився

- Сядь, будь ласка — я сів біля Данилка. Він подивився на мене — я сьогодні познайомився зі своїм рідним татом, — почав він — але це нічого не змінює

- Тобто?

- Тобто незважаючи на все ти будеш для мене завжди татом. Я тебе дуже люблю — почути такі слова від дитини, це багато чого значить. Я не очікував цих слів. Данилко обійняв мене, я в свою чергу обійняв його.

- Я теж тебе люблю

Після я виключив світло та вийшов з кімнати. Спустився на перший поверх, я зразу пішов на кухню. Лілі сказала, щоб після туди зайшов.

Так от. Я зайшов на кухню. У кухні грає якась легка музика. На журнальному столі стоїть тарілка з фруктами. З фруктами, які на данний момент подобаються Лілі. І від них їй не огидно. Лілі стоїть посеред кухні. І в руках тримає два келихи. Побачивши мене, вона стукнула келих об келих.

- Вип’ємо?

- Тобі не можна — сказав я

- Що ти настрій псуєш. Я знаю, тому пити буду сік

- Ну, добре — я підійшов до пляшки вина, налив в один келих, а після у другий келих налив гранатовий сік. По кольору, що вино, що сік були однакові.

Ми випили по ковтку. Я запросив Лілі на танець. Ми почали танцювати. Ми не вперше так танцюємо. Але вперше, коли Лілі вагітна. А після почали цілуватись. Ми пристрасно цілуватись. І я було вже хотів її нести у спальню. Та мене зупинила її вагітність. Вирішив, поки Лілі вагітна, то зближення, тобто сексу ніякого. Не хочу зробити боляче Лілі. Я хочу, щоб вона почувала себе добре.

- Лілі, я тебе кохаю... до нестями — сказав пошепки я.

- А я тебе

Ми сіли з Лілі на диванчик. Я подивився на неї.

- Лілі, мені Данилко сказав таке, що я не очікував почути, після того як ти познайомила його з Богданом

- Що саме?

- Він сказав, що не дивлячись на все, він мене вважає татом. Не дивлячись на те, що він знайомий зі своїм справжнім татом

- Це чудово — сказала посміхаючись Лілі. Я зрозумів, що вона рада таким словам Данилка. Адже між мною та Данилком нічого не змінилось. Мені теж це подобається.