read-books.club » Сучасна проза » Сини змієногої богині 📚 - Українською

Читати книгу - "Сини змієногої богині"

173
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Сини змієногої богині" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 187 188 189 ... 274
Перейти на сторінку:

«Ця найважливіша особливість скіфів складається з того, що ніякий ворог, який нападе на них, не може ні врятуватись від них втечею, ні захопити їх, якщо вони не захочуть бути відкритими: адже народу, у якого немає ні городів, ні укріплень, який свої житла перевозить із собою, де кожний – кінний стрілець з лука… такому народові як не бути непереможним і неприступним».

Особливо яскраво описав Геродот похорони скіфських царів у загадковому скіфському краї Герри. Більше двох сотень років історики, археологи, дослідники шукають (і без утіху) загадкову країну Геррос з центральним кладовищем царських скіфів. Хоча Геродот згадує її у своєму творі декілька разів, але точно визначити її місце так і не вдалося. Одні дослідники пов’язують її з річкою Геррос, про яку пише Геродот, ототожнюючи з нею сучасну річку Молочну, інші вважають, що Герри знаходилися в районі дніпровських порогів, треті шукають її в лісостепових районах лівобережного Подніпров’я, спираючись на повідомлення Геродота, що Герри – на віддаленій окраїні земель, підвладних скіфському цареві. Кожна з цих точок зору вперше оголошена 100 років тому і досі не знаходить як своїх прихильників, так і своїх противників.

Пошуки скіфських курганів VІ – V ст. до н. е. не увінчалися успіхом і досі. Тож і загадка царського кладовища того часу і сьогодні є однією з актуальних у науці – як і дві тисячі років тому, коли вона постала перед Дарієм. Так само гостро вона стоїть і перед істориками. Дарію, як повідомляє Геродот, скіфський цар Іданфірс у відповідь на пропозицію здатися, відповів:

«Дізнайся, персе, який я: і раніше ніколи не тікав із страху ні від кого з людей, і тепер не побіжу від тебе… Якби потрібно було будь-що прискорити бій (Дарій безсило вимагав бою), то в нас є могили предків: ось спробуйте розшукати їх і зруйнувати – тоді дізнаєтесь, чи станемо ми з вами битися через гробниці…»


Дарій так і не знайшов ті могили і змушений був ретируватися зі Скіфії, терплячи величезні збитки, несучи втрати в живій силі.

Археологи й сьогодні наполегливо продовжують «наступ» на таємниці скіфської історії.[92] У Дарія на пошуки було обмаль часу. В археологів його більше ніж досить. Вони шукають кладовище скіфських царів уже 200 років. І все-таки сподіваємося, що таємниця царського некрополя колись таки буде розкрита.

Частина тринадцята
Копав чоловік колодязь у Мелітополі…
Без меча і бруска…

Мабуть, чи не найбідніше – із досі знайдених – скіфське поховання, виявлене в кургані епохи бронзи (куди воно було впущене, підзахоронене), що знаходився біля с. Любимівка під Каховкою.

Правда, небіжчика все ж було поховано в кам’яному ящику, а не просто в земляній ямі з очеретяною цинковою (трапляються й такі поховання), але археологи знайшли в ньому всього лише брусок для гостріння – з добре відшліфованого каменю з дірочкою для підвішування бруска до пояса. А ще знайшли десять бронзових наконечників стріл – типових для скіфських пам’яток кінця VII – початку VI ст. до н. е. Не густо.

Жаль, але меча в похованні не виявилось (чи хтось раніше могилу пограбував?). А мусив бути меч, якщо небіжчик мав брусок для його гостріння. На кого він збирався його гострити? А збирався ж і на тім світі, коли, відправляючись туди, прихопив із собою брусок. Нині він вочевидь сумує, що археологи забрали в нього брусок – чим гостритиме вірного меча свого? А втім, меч у нього теж відібрали, мабуть, грабіжники.

Ми вже звикли, що скіфські поховання багаті-пребагаті, повні коштовних речей і золота. І це так. Але не всі і не у всі віки вони такими були. На відміну від пониззя Дніпровського лівобережжя району Нікополь – Запоріжжя, де згрупувалися найвідоміші кургани Скіфії ІV ст. до н. е., які нині мають світову славу, в тім числі Чортомлик та Солоха. Найраніші тамтешні кургани відносять до V ст. до н. е.: Баба (аналог по назві Солохи), Розкопана Могила. Останні два розкопував ще Д. І. Яворницький у 1897 році (висота їх відповідно 3,5 і 5 м), але вони до Яворницького виявилися вже двічі пограбованими. І все ж те, що лишилося (золоті пластини, бляшки, античний бронзовий посуд тощо), свідчили, що в них були поховані представники скіфської знаті.

У 36–50 рр. минулого вже століття археологами Граковим і Березцовим біля Нікополя на березі Дніпра було досліджено більше 160 рядових курганів скіфських поховань (160 розкопали лише два археологи! Скільки ж їх було!). Більшість із поховань зроблено в катакомбах глибиною до трьох метрів. Серед знахідок – простесенькі буси, дрібні бронзові прикраси, зрідка траплялася місцевого виготовлення невибаглива кераміка. Найбільш поширені знахідки – залізні ножі з кістяними ручками,

1 ... 187 188 189 ... 274
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сини змієногої богині», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сини змієногої богині"