Читати книгу - "Спомини"

принести державі і суспільності величезні користі і віддати незаступимі услуги. Їх освободження вже не представляє нині небезпеки для держави і комуністичного ладу. Якщо поміч прийде від радянського правительства, то тим тільки воно зискає на престижі, повазі і прихильності, не йно у внутрі держави, у своїх горожан, але і за кордоном, у чужих, що співчують з ляґерниками і вважають такий стан анормальним в державі. Вони повитають радо таке зарядження як великий акт прихильности і на ділі доброї волі. Бо нинішній ляґерний стан, ще раз підкреслюю, з унормалізованого, престижевого державного становища не є можливий на дальшу мету, і хоч як він засекречений, правду кажучи, не бавлячись у піжмурки, не являється секретом для нікого, ні дома, ні закордоном. Одним словом, буде це нечуваною captatio benevolentiae populi[739] — з’єднанням прихильности народу і поширенням доброї слави — bonae famae[740] — закордоном, серед всіх зацікавлених Радянським Союзом кругів. Повіяло би справді дуже сприяючим подувом і відсвіжаючим цілу атмосферу леготом.

7. Дальше, Греко-Католицька Церква, як вище сказано, находиться в Радянському Союзі в найгіршому положенні, ба навіть більше, бо вона поставлена в державі поза скобки. Коли і під цю пору католикам римського (латинського) обряду остались, хоч не всі, церкви і монастирі, і Католицька Церква римського обряду не є формально заборонена, то Греко-Католицька Церква втратила все і юридично, хоч не фактично, є неіснуючою. Тому конечне і вказане є, щоби правительство негайно повернуло, бодай наразі нечинні греко-католицькі церкви по містах і селах, в яких могли би служити оставші на місці і повернувші священики, і кілька мужеських і женських монастирів, як-от Унів, Межигір’я, Збоїська, Гошів, Львів, а женські (василіянок, служебниць, редемптористок) у Львові, Станиславові, Тернополі, Коломиї і Золочеві.

8. У зв’язку з тим прохаю освободити кількох священиків, — їх імена подам на бажання сейчас, — щоби я міг післати їх на Західну Україну і вони могли би второпно підготовити і упорядкувати ґрунт на місці.

9. Щоби водночас викликати наоборот і за кордоном, зокрема у Ватикані, прихильне вражіння, а опісля і настроєння, я напишу і повідомлю Папу про своє освободження з в’язниці і про підняті мною старання в справі привернення Греко-Католицької Церкви в Радянському Союзі. Заходи я підняв перед новим Правительством у Москві.

10. Затим мусіло би безумовно послідувати реактивування мене як греко-католицького митрополита і віддання, зглядно повернення мені в посідання Собора (катедри св. Юра), і помешкання-палати враз із капітульними забудованнями і городом. Без того дальші заходи абсолютно неможливі, бо з моїм голосом як приватної особи не будуть серйозно числитися в загальній церковній управі та ще й зміняти точно вироблені і усталені напрямні. Хіба в якійсь мірі можуть брати під увагу мою думку, і то in tantum in quantum — остільки оскільки. Мою найкращу раду буде опрокидувати той факт мого тюремного положення. Повернення катедри і митрополії правно зовсім справедливе, бо їх забрано без моєї і усього греко-католицького єпископату згоди — зроблено рахунок без господаря — bill without boss. А Церква без єпископів, як признають самі православні в Московській патріярхії, не є Церква, але самочинне зборище. “Без епископа Церковь — не Церковь, а самочинное сборище” (Журнал Московской Патриархии, 1950, 6, 35 ст.)[741].

11. Щойно станувши на певний ґрунт як управляючий митрополит митрополією, значить зі Львова, зі своєї катедри, я можу робити нові кроки з виглядами на якісь успіхи, а саме: повідомити Папу і руководячі церковні круги, секретаря стану (не знаю, хто тепер ним є)[742], кардинала Тіссерана, секретаря Конґреґації для Східної Церкви, і інших кардиналів, що забирають голос в церковній дипломатії, про наглядний вислід пороблених заходів і прохати їх, щоби взяли під увагу змінюючеся положення Католицької Церкви в Радянському Союзі. Це, без сумніву, викличе злагіднення антирадянського курсу або бодай спонукає до застанови над його ревізією та в дальшій перспективі і промостить дорогу до дипломатичних вимін нот і, остаточно, до дипломатичних переговорів. Тоді теж можна буде одверто зондувати опінію в міродайних церковних кругах Рима.

12. Все те разом взявши, — значить, пороблені кроки і уступства з боку радянського правительства, — нічого не стоїть, а навпаки дає обосновані вигляди на великі користі чи, як кажуть німці: Schmeckt gut und kostet nicht — добре смакує і нічого не коштує. Навіть, dato non concesso[743], на випадок неймовірної війни або якоїсь воєнної заверухи, Радянський Союз, як вище сказано, не тратячи нічого, зискує на добрій опінії за справдішнє добре відношення до реліґії, за свободу совісти і, зокрема, за свобідне визнання католицької віри, і, в найгіршому випадкові, буде мати звернене до себе вістря вже значно притуплене. В політиці на дальшу мету це теж може добре придатися і оплатитися в майбутніх догідних умовинах. Коли Лєнін передбачував в заключенні першого договору з маленькою Латвією[744] величезне значіння, то з іще більшим правом міг би [добачати таке