Читати книгу - "Остання справа , Ірина Айві"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Я не працюватиму з тобою. За жодних умов.
Дамір повільно всміхнувся. Його пальці легко постукали по підлокітнику дивана.
— О, Вольська, ти ще не зрозуміла, — його голос був небезпечним, у ньому бриніло щось майже хижачеське. — Це не прохання. Це умова твого виживання.
Софія не здригнулася.
— Якщо ти думаєш, що можеш мене змусити...
— О, я не думаю, — він нахилився вперед, упершись ліктями в коліна. — Я знаю.
Її щелепа трохи напружилася, але вона продовжувала стояти рівно.
— Ти ж розумієш, що, якщо відмовишся, — Дамір розтягнув слова, наче смакуючи, — твоя кар’єра піде під ніж?
Софія стиснула губи.
— Ти нічого не зможеш довести.
— Справді? — він підняв брову й постукав по папці, що лежала на столику. — Це ж тільки початок. Якщо я захочу, Вольська, від твоєї знаменитої репутації не залишиться навіть сліду.
Він зробив паузу, спостерігаючи, як її обличчя залишається непроникним.
— А тепер уяви, що станеться, коли це потрапить до ЗМІ. Коли твої клієнти, твої колеги, судді, з якими ти працюєш, побачать, ким ти була насправді.
Він схилив голову набік.
— Як думаєш, скільки часу тобі знадобиться, щоб зібрати свої речі та покинути місто?
Софія відчула, як її пальці стискаються в кулак.
— Ти жалюгідний, Ковнер.
— Можливо, — знизав плечима він, — зате я той, хто зараз тримає твою долю в руках.
Він відкинувся назад і спокійно спостерігав за нею.
— Отже, твій вибір, Софіє. Працюєш зі мною — і твоя кар’єра залишається неушкодженою. Відмовляєшся — і я стираю тебе з цього міста.
Тиша затягнулася.
А потім Софія повільно сіла в крісло навпроти нього.
— Гаразд, — її голос звучав рівно, хоч усередині все кипіло. — Що ти хочеш?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остання справа , Ірина Айві», після закриття браузера.