read-books.club » Короткий любовний роман » Оновлені почуття, Ірина Айві 📚 - Українською

Читати книгу - "Оновлені почуття, Ірина Айві"

35
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Оновлені почуття" автора Ірина Айві. Жанр книги: Короткий любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Оновлені почуття, Ірина Айві» була написана автором - Ірина Айві, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Короткий любовний роман".
Поділитися книгою "Оновлені почуття, Ірина Айві" в соціальних мережах: 
Він: красивий, багатий і вміє любити так, що жодна дівчина не може йому відмовити. Ви скажете спокусник! Ні, його звуть Дан Корчинський - і він спадкоємець готельної імперії. Дан не вірить у кохання й чекає дня помсти за розбите життя з минулого. Вона: темно волоса красуня яку він приймає за дівчину свого ворога, яка стала причиною його розчарувань. І ось цей день настав, але дівчина вперто стверджує, що вона не та за кого себе видає. Х.Е Можлива передплата

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 53
Перейти на сторінку:
1

Глава 1

Глава 1

Одеса 2017

Травень

 Повний місяць доволі  яскраво освічував берег Чорного моря. Складалося враження, що він наче  опустився в морську глибину, щоб погойдатися на хвилях. Ця краса здавалася просто нереальною. Вона заворожувала й притягувала. Від неї не можливо відірвати погляд.                    

Бурхливе море дарує спокій. Хіба таке може бути? 

Втягнувши носом повітря я не відчув запаху вітру, свіжості чи морської солі. Дивно, але в повітрі кружляв не морський запах, а запах ... півоній. Так, ... так, ... саме півоній. Мабуть, десь поблизу на одній із клумб готелю розлилися пахощами кущі з доволі тонким та незвичним ароматом. 

Тихо, ... лише легкий плескіт хвиль бентежить вечірній спокій. Хочеться підкотити штани й пройтися уздовж узбережжя. Відчути, як вода пестить шкіру, але до блиску начищені туфлі не дають виконати маленьку забаганку. Та й вода, як для цієї пори року ще досить прохолодна.               

-- Дане, вибач, що порушую твій спокій, але Владислав Юрійович телефонує. Каже, що не може зв'язатися з тобою. Просить, щоб ти негайно приїхав до нього. Він зараз у <<Голубій гавані>>.

-- Я знаю! Скажи, що буду через десять хвилин, -- різко  повернувшись іду до автомобіля. 

Цікаво, що за важливі справи з'явилися у мого батька якщо він викликає мене мало не по серед ночі? Я ж казав йому, що планую поїхати в клуб. 

Я в Одесі всього на кілька днів, а потім назад до столиці. Є у мене тут одна справа на мільйон і схоже саме зараз настав час її вирішення. 

 

Олексій вправно та впевнено веде автомобіль дорогою уздовж моря, яка приведе нас до одного із готелів нашої сім'ї. Я спеціально попросив Олексія зупинитися неподалік Голубої гавані, саме в тому місці де немає галасливих туристів. 

-- Олексію, не потрібно заїжджати на територію готелю. Я не збираюся затримуватися у батька, бо вже спізнююся до клубу. Наша розмова буде короткою.

-- Як скажеш, бос. 

-- Я ж просив мене так не називати. 

-- Ок, Дане! Ти лише не здіймай кіпеш, бо я тебе знаю. На рівному місці розведеш багаття, а загасити нічим.

-- Якщо знаєш мене до молекул, то не провокуй, -- буркнув я, висунувши голову у відкрите вікно. 

Легкий вітер розвіював неслухняне волосся, даруючи відчуття польоту та свободи.

Усю дорогу до готелю мене з'їдає цікавість, що ж такого важливого зібрався обговорювати  тато о такій пізній порі, і чому він раптом приїхав до Одеси? Чому йому не сидиться вдома якщо всі справи він давно передав мені й лише зрідка втручається у наш сімейний бізнес? 

Можливо мама прополоснула йому мізки і він знову торочитиме про одруження, онуків та іншу єресь про яку я нічого не хочу чути. Я спокійно прожив тридцять два роки у статусі холостяка й в мої плани не входить щось змінювати. 

Мені не потрібен емоційний зв'язок з партнеркою, регулярні скандали чи підозри у зрадах,  достатньо насолоди яку може дарувати красиве доглянуте тіло. Сьогодні одна, завтра інша і ніякого душевного болю чи розчарувань. В кохання до гробу я більше ніколи не повірю. 

 Жінки створені для задоволення і не більше. Доказом таких тверджень є мої батьки.

 Колись мій тато подарував мамі надію, а потім забув про те, що обіцяв зробити її щасливою. Вона все життя кохає його та вірить, що настане день і він згадає всі свої обіцянки, а поки смиренно терпить вареницю коханок, які змінюються мало не щодня. Мабуть, і я такий, як мій батько, але все ж між нами є одна відмінність, я ніколи нікому не даю надії. З тих пір, як її у мене відібрали, цього слова для мене більше не існує. 

-- Привіт, тату! Що за поспіх? У мене плани на вечір, -- мало не вриваюся до батькового люксу, не хвилюючись, що можу застукати його у компанії якоїсь безмозкої модельки якій вистачає розуму лише на сексуальні ігри з перестарілими мільйонерами.

-- Проходь,  сину! Є важлива розмова.

-- Знову мама накапала? Ну чому їй спокійно не листати журнали замість того, щоб втручатися в моє особисте життя? 

-- А ти здогадливий, -- усміхається батько,  плеснувши собі у склянку коньяку. -- Будеш?

-- Ні! Сьогодні мені потрібен холодний розум.

-- Мама хоче онуків. 

-- А я тут до чого? 

-- Ти наш єдиний син. 

-- Тату, і що з того. Я зараз не готовий створювати сім'ю. Чого ти так дивишся? Мене все влаштовує, -- злюся, бо в очах батька бачу, що розмова не закінчена. 

-- Ти знайдеш дівчину та одружишся. Крапка! Далі так продовжуватися не може. 

-- Чому ні? Ми з тобою граємо на рівних, тату. 

-- Ти помиляєшся, Дане. У мене є твоя матір і ти. А, що у тебе? Ти досі трахаєш моделей і далі  готельного номера їх не заводиш. Скільки можна? Тобі давно пора забути  минуле й почати жити реальним життям. Та дівчина ...

-- Не смій! Не смій про неї згадувати, -- попередив я  батька.

-- Добре, не буду, але все одно скажу те, що хочу. Дане, якщо найближчим часом ти не представиш нам майбутню невістку я зміню заповіт, повернуся до роботи й байдуже,  що зі своїми обов'язками ти справляєшся на відмінно. 

-- Це мама тебе напоумила? Звісно, це її рук справа, -- нервував я, міряючи широким кроком готельний номер, не в змозі встояти на одному місці.

-- Ти знаєш, що у мене є слабкості, але я кохаю твою матір і вважаю її розумною жінкою, тому у цьому питанні цілком погоджуюся з нею. Дане, тобі пора завести сім'ю.

-- Тату, ти так кажеш ніби це завести кота чи собаку. Дружина це не хом'як якій буде достатньо жмені сіна у клітці.  Кажу, я не готовий. Я не зможу жити з жінкою до якої нічого не відчуватиму. 

-- У тебе є один місяць. Все, розмова закінчена. Біжи у свій клуб й шукай чергову розвагу на вечір та не забувай про відлік часу. Стрілки годинника рухаються тільки вперед.  

 

Ні, нізащо не терпітиму ультиматумів, особливо якщо вони від мого рідного батька. Я давно виріс з віку хлопчика на побігеньках і усі рішення приймаю сам. Ніхто немає права вказувати мені як жити, навіть рідні батьки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оновлені почуття, Ірина Айві», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оновлені почуття, Ірина Айві"