Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 , Yu Lee"

– Ти дивися, здається, вона головою вдарилася, – звернувся рудий до цього безголового.

– Та що вона може, це лише дівка, та ще й дрібна, – засміявся він, явно недооцінюючи мене, і я не витримала і покликала свою зброю.

Зазвичай, таких негідників Альянс не вбиває, а відправляє до в'язниці. Але зараз я готова була порубати його на дрібні шматочки і роздати щурам, щоб хоч якусь користь у цьому житті приніс.

– О! Що це ще за зброя така? Звідки вона взялась?, – здивувався Рудий, помітивши мою вогняну косу. – Молоте, щось не пам'ятаю, вона з нею була чи як? – спитав він, явно слабо уявляючи, що таке магія.

– Ідіот! Вона ж із Альянсу. Точно ж начарувала. Тож акуратніше хлопці. Ви ж знаєте, на розподілі видобутку за мною не заіржавіє. – у цей момент я помітила, що в барі досить людно, і аж ніяк не милими людьми було зайняте це приміщення.

– Вона Маг! – закричав хтось із присутніх, і «Сніжинка» недовго думаючи дістав кинджал і кинувся на мене.

Я відбивалася і навіть встигла заморозити парочку бандитів, які теж мали намір напасти. Я б думаю навіть легко з ним впоралася якби не одне але. Я не звикла битися в маленькому приміщенні з купою людей, моєю зброєю тут особливо не розгулятися і поки я зосередилася на громилі, хтось позаду мене вискочив і вдарив по голові чимось важким, після чого я непритомна знову привітала підлогу. Що трапилося далі, мені залишається лише здогадуватись.

Отямилась я від сильного головного болю, при цьому все тіло затекло, але я була рада, що хоча б прийшла до тями. Все ж таки мене могли і вбити, поки я була непритомна. Розплющивши очі, я побачила, що мене грубо прив'язали до стільця, зав'язавши рота, і утримували в якомусь підвалі без вікон, з пацюками і незабутнім мерзенним, затхлим запахом цвілі, крові і дохлятини. Мабуть тут тримали полонених і катували людей, бо коли мій зір нарешті звик до напівтемряви, я побачила різні приладдя покриті запеклою кров’ю і ржавчиною, тож живими звідси зазвичай не виходять.

За останній час я звикла мати справу з почварами або магічними створіннями, і здавалось у них здорового глузду було набагато більше ніж у цих людей. Я не розуміла їхніх дій і тому потрапила у таке скрутне становище.

– Що я тут роблю? – запитала я, як тільки бандити навколо мене помітили мої рухи і трохи приспустили ганчірку з мого рота. Кожне слово супроводжувалося дзвоном у голові, а від присмаку в роті що залишила по собі ганчірка, мене знудило.

– Ну що, прийшла до тями? Чого ж ти із собою грошей не береш? – сказав чоловік, якого іменували Сем. Як видно, господар цього сумнівного закладу.

– Витратила, – відповіла я. – «От сволоти. Вже і кільце зняти встигли. Потрібно потім не забути знайти його на майбутньому згарищі».

– Звідки взялась і куди зникла твоя дивна зброя, я так і не зрозумів, але можу сказати одне, ти не проста людина, – зауважив він. – Навіть для члена Альянсу. Я про такі штучки поки не чув.

– «Ти навіть не уявляєш собі наскільки я не проста людина. Навіть і не людина зовсім», – подумала я. І тут до мене дійшла думка. – «Я, майбутня королева драконів, бойовий маг Елітного підрозділу Альянсу Магії зараз перебуваю ось у такому жалюгідному становищі. Моя гордість не на жарт похитнулася і я себе за це ніколи не пробачу!», – цей факт розлютив мене не на жарт.

– Хочеш жити, відпусти мене! – ні з того, ні з цього заявила я.

– Що? – здивувала я його.

– По-доброму попереджаю, відпусти якщо жити хочеш! – сказала я ще більш серйозним і загрозливим голосом, бо почала злитися, причому більше на себе, ніж на цих гамадрил з болота.

– Ти! Нахабна мерзота! Жартувати надумала! – розлютився Сем і боляче схопив мене за волосся.

– Відпусти! – процідила я крізь зуби. – Я не дозволю псувати собі свято! Причому покидькам, що не варті навіть хвоста собаки! – після цих моїх слів він не витримав і вдарив мене по обличчю. Голова ще більше задзвеніла, ніби він ударив у дзвін, а в роті я відчула вже знайомий присмак металу.

– Замовкни! – закричав він. – Молот винен мені вже цілу купу грошей. І з твоєю допомогою я сподіваюсь все це відшкодувати. Подивимося наскільки маги цінують своїх у золоті і чи ти сама варта для своїх хоча б хвоста собаки. Слідкуйте за нею! Я поки міцніше зав'яжу їй рота, щоб вона нічого не начарувала.

Я ж мовчала і не рухалась, тільки з кожною секундою моя кров закипала все більше і більше від злості, яку я вже не могла контролювати. Я не здогадувалася, що є ще такі люди, які будуть мститися за минуле людині, яка зовсім не причетна до того, що трапилося, як та громила. Я все продовжувала думати, як взагалі так вийшло, що саме я опинилась у такій нікчемній ситуації. Я відвикла працювати одна без підтримки і недооцінила ризик надто покладаючись на свої новонабуті сили.

Повернувши свої думки до реальності, я помітила, що мужик кричить і кличе на допомогу, тому що я вже палала пекельним полум'ям, яке почало переходити на все довкола. Я не знаю, що вони намагалися зробити, чи загасити вогонь навколо мене, але це було неможливо. У такому стані мене вже не можна заспокоїти, лишилося, тільки вихлюпнути емоції, які так довго стримувала.

– Ти не людина, ти Демон! – хтось із присутніх, яких у рази побільшало, вигукнув на мою адресу. Мотузки, якими я була прив'язана до стільця, згоріли як і сам стілець, майже миттєво перетворившись на попіл, і я встала. Після цього всі кинулися до виходу. Вони явно хотіли мене вбити, я бачила по очах, але ніхто навіть не ризикнув підійти до мене ближче через полум'я.