Читати книгу - "Свобода"

користувався з дитинства), і щоденною нормою у дев’ять годин сну, він розсудливо залишав їм кімнату ще до того, як Джоуї встигав попросити його залишити їх із Конні удвох. Коли Конні повернулась у Сент-Пол, Джонатан зізнався Джоуї, що вважає його дівчину дивовижною, дуже гарячою, але також безпосередньою, і Джоуї вперше відчув гордість за неї. Він припинив постійно думати про неї як про свою слабкість, проблему, яку слід вирішити при першій-ліпшій нагоді, і став дивитися на неї скоріше як на дівчину, у чиєму існуванні він тепер не соромився зізнатися друзям в університеті. І тому його ще більше розлютила прихована, але непримиренна ворожість матері.

— Одне питання, Джоуї, — сказала вона йому по телефону одного дня, коли вони з Конні разом сторожили помешкання тітки Ебіґейл. — Можна мені поставити тобі одне запитання?

— Залежить від питання, — відповів Джоуї.

— Ви з Конні іноді сваритесь?

— О ні, мамо, про це я розмовляти не буду.

— Напевно, тобі цікаво дізнатися, чому я поставила тобі саме це запитання. Тобі хоч трошки цікаво?

— Ні.

— Тому, що ви обов’язково маєте сваритись, а коли цього не відбувається — це означає, що щось у вас негаразд.

— Еге ж, за цим твердженням, ви з батьком робите все стовідсотково правильно.

— Ха-ха-ха! Дуже смішно.

— Чому це я маю з нею сваритись? Люди сваряться, коли не можуть зрозуміти одне одного.

— Ні: люди сваряться, коли люблять одне одного, але все ж таки є завершеними особистостями і живуть у реальному світі. Цілком зрозуміло я зовсім не хочу сказати, ніби постійно сваритися — то добре.

— Ти доволі чітко висловилася. Я зрозумів.

— Коли ви ніколи не сваритесь, ти маєш спитати себе, чому це так, ос і все, що я хочу сказати. Спитай себе, де приховалась вигадка?

— Ні, мамо. Вибач. Не хочу про це чути.

— Чи в кому вона приховалась, коли ти розумієш, про що я.

— Богом клянусь, я зараз кину слухавку і не буду дзвонити тобі цілий рік.

— Які боки реальності залишаються без нагляду.

— Мамо!

— Ну, це і було моє питання, і тепер, коли я його поставила, я тобі йог; більше не ставитиму.

Хоча мати аж ніяк не могла похвалитися рівнем власного щастя, боні вперто нав’язувала Джоуї норми її власного життя. Мабуть, вона вважала ніби намагається захистити його, але все, що він чув, це барабанний бій негативу. Особливо її «турбувала» відсутність у Конні будь-яких друзів, окрім Джоуї. Одного разу вона навіть навела як приклад свою ненормальну подругу з коледжу, Елайзу, яка дружила тільки з нею, і що Петті мала б відразу зрозуміти цей поганий знак. Джоуї відповів, що друзі у Конні є, а коли мати стала вимагати назвати їхні імена, голосно відмовився обговорювати з нею питання, в яких вона нічого не розуміє. У Конні були старі друзі, ще зі школи, принаймні двоє чи троє, але коли вона говорила про них, то більшою мірою для того, аби проаналізувати їхню поверховість чи порівняти їхній інтелектуальний рівень з рівнем Джоуї (завжди на його користь), а імен їхніх він взагалі не знав. Отже, тут його мати зробила влучний удар. Вона ніколи не била по одному місцю двічі, але вона або була найвправнішим у світі натякальником, або Джоуї був найліпшим у світі аналітиком. Їй було достатньо просто згадати, що скоро до неї приїде стара подружка по команді, Кеті Шмідт, щоб Джоуї почув у цьому образливу критику Конні. Коли він висував їй обвинувачення в цьому, вона заходила у хащі психології і радила йому дослідити причини такої чутливості до певної теми. Єдиний удар у відповідь, який насправді примусив би її замовкнути, а саме: спитати її, скільки друзів з’явилося у неї самої після закінчення коледжу (відповідь: нуль), — був таким, що Джоуї не міг його нанести. У неї завжди була вирішальна перевага, в усіх їхніх сварах — йому було її шкода.

Конні не ставилася до матері Джоуї з такою ж ненавистю. Вона мала безперечне право скаржитися, але ніколи цього не робила, і це ще більше підкреслювало несправедливість чіплянь його матері. У дитинстві Конні, з власного розсуду і без жодних натяків з боку Керол, дарувала Петті на день народження листівки, зроблені власноруч. Його мати милувалась цими листівками, аж доки вони з Конні не почали займатися сексом. Конні й надалі продовжувала дарувати листівки, і Джоуї, коли він ще мешкав у Сент-Полі, одного разу побачив, як Петті відкрила листівку, кинула на неї один погляд із кам’яним виразом обличчя, закрила і відклала убік, наче рекламну розсипку. Останнім часом Конні надсилала їй також додаткові подаруночки: одного разу сережки, іншого — шоколадні цукерки, — і отримала таку ходульну й безособову подяку, наче комюніке податкового управління. Конні робила все, щоб мати Джоуї знову полюбила її, — все, крім єдиної речі, яка б могла допомогти цьому: припинити зустрічатися з Джоуї. Конні мала чисте серце, а його мати плювала на неї. І це була ще одна причина того, чому він одружився з Конні.

Через цю несправедливість республіканка Петті, від противного, стала більше цікавити його. Його матір не приймала Керол і Блейка через свій снобізм і не любила Конні просто тому, що та жила з ними. Вона вважала само собою зрозумілим, що всі, хто мислить вірно, включаючи Джоуї, дотримуються однієї думки стосовно смаків і думок білих людей з менш привілейованих верств населення, ніж та, до якої належала сама. Що подобалося Джоуї в республіканцях, так це те, що вони не зневажали людей так, як це властиво ліберальним демократам. Так, вони ненавидять демократів, але лише тому, що демократи зненавиділи їх першими. Їх просто нудило від ніким не дослідженої поблажливості, з якою Петті ставилася до Монагенів. За останні два роки Джоуї потроху помінявся місцями з Джонатаном у політичних дискусіях, особливо в питанні Іраку. Джоуї тепер був переконаний, що вторгнення було необхідне для того, аби захистити геополітичні інтереси США і забрати у Саддама Хусейна зброю масового знищення, у той час як Джонатан, який брав участь у вигідних літніх інтернатурах урядової газети «Гіл», а потім «Вашингтон пост» і сподівався згодом стати політичним журналістом, ставився ще з більшою підозрою до людей типу Фіта, Вулфовіца, Перла[163] й Чалабі[164], які підштовхували країни до війни. Обидва отримали багато задоволення від несподіваної зміни ролей і від