Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

Чому він так зосереджено дивиться на мене? Розглядає величезні очі, які я собі наворожила, оцінює пухкість губ. Так, мені теж подобається ця ілюзія. Не обманюватимуся. Якщо я йому й сподобалася, то лише тому, що добре покращила свою зовнішність.

- Значить, усе це сон, і я завтра нічого не згадаю?

- Саме так, - признаю з сумом.

Нарешті вдалося вирватися з полону його очей. Зрадливо затремтіли пальці. Сподіваюся, що він цього не бачить. Хвилюючий хлопець.

Так, Есмі, вмієш ти западати на красенів. Це вже другий останнім часом. Енді привабливіше за всіх Нотрилів разом узятих. У голому вигляді він особливо чудовий. Наступного разу, коли сексу захочу, створю хлопця на його подобу. Ммм ... Він і справді гарний.

Чортова німфоманка всередині мене вже хоче заскочити на нього.

Тряхнула головою, намагаючись змахнути думки, що налинули.

- Що смішного? - Він посміхається до дикості красиво.

- Я не сміявся.

- І чого ви посміхаєтеся? Вас щойно монстр мало не зжер, а вам весело.

- Ви ж сказали, що це сон і боятися мені нема чого...

- Так... Я... Вибачте.

Щось мене часто дратують дрібниці. Зриваюсь без приводу. Ну, хоче людина посміхатися, нехай. Мені треба подумати.

- Може перекусимо заразом? Я пригощаю, адже ви мене врятували, - посміхається мені, так дивно.

- Гаразд, - погоджуюсь нерішуче. У нього гаманець хоч із собою? А то знаю я такі частування, за рахунком доведеться самій платити, причому цілком реальними грошима, - якщо у вас готівка при собі, - додала без жартів.

Хлопець поліз у кишеню, дістав звідти гаманець, поклав на стіл. От буде смішно, гроші реально витратить, а завтра виявить пропажу. Але це вже не моя справа. Раз пригощають, відмовлятися не буду, тим більше їсти хочу до жуті, навіть не знаю, звідки були сили чаклувати.

За їжею глянула на браслет, червона лампочка все ще горить. У голові вирують запитання, тільки поставити їх нема кому. Хоча… Набираю повідомлення Еліму.

- Чому всі відмовилися від червоного? – не розсипатиму привітання, одразудо справи.

- І тобі привіт, - він ніби й не виходив із нашого чату, відповів тієї ж миті. - Кого ти маєш на увазі?

- Хлопця-красеня з сірими очима. Усі клани відмовилися. Чому?

Телефон задзвонив. Це Елім. Брати? Не брати? Мені потрібна інформація, доведеться відповісти. Тим часом хлопець навпроти швидко справляється з омлетом.

- Так.

- Есма, біжи від нього!

- Що?

- Ти мене чула. Залиш його та біжи!

- Я не зроблю цього, я не кидаю людей без допомоги, - намагаюся не підвищувати голос. - Це ви так можете, а я ні.

- Есма, це заради твого ж добра! – його голос справі з хвилюванням. - Залиш його, ти...

- Що? Не потягну? – запитую ображенно. - Ти це хочеш сказати?

- Есмо, послухай. Ми були утрьох. За день нас вимотали так, що дві доби ми відходили, не в змозі навіть спілкуватись думками, а це найменша наша здатність. Розумієш, про що я?

- Я впораюсь. Бувай!

- Есма! – пролунало в слухавці, але я вже скинула виклик.

Жодної поради не отримала, тільки щось схоже на загрозу. Сказав би, хто полює на цього хлопця і чому. Ні, самій доведеться розбиратися.

Телефон знову дзвонить. Не буду відповідати.

- Все в порядку? – це вже каже Енді, ситий та задоволений. Спокійно потягує каву, наче нічого не сталося.

- Так, - відповідаю швидко, хоч знаю, звучить неправдоподібно. Я забула, що розмовляла при ньому, треба було хоч відійти кілька кроків.

- Що говорять?

- Нічого.

- Я чув тільки уривки, але мені здалося, що тобі сказали тікати від мене? – як проникливо він дивиться, до мурашок, до трепету, втекти точно не хочеться.

- Це непорозуміння. Розкажи краще про себе. Адже ми перейшли на «ти», так?

- Так. Що ти хочеш про мене знати?

Хотіла сказати одразу, наприклад, хто може бажати тобі смерті. Адже все схоже на замовне вбивство. Тільки чому з допомогою магії?

- Хто ти? Чим займаєшся?

- У мене бізнес із вантажоперевезень. Нічого цікавого.

- Щось незвичайне траплялося останнім часом? – сама вже руйную всю казку про те, що ми у його сні, але докопатися до джерела проблем треба.

- Сьогодні вранці хотів розважитися з дівчиною, але тут у мій номер увірвалася інша і позбавила мене задоволення. Це вважається незвичним?

Не змогла стримати посмішки. Він дуже милий, сам каже це зі смішком. Я не розумію, чому він такий спокійний. Залізні нерви у бізнесі натренував?

- Згодна, досить незвично.

Він знову дивиться на мене, ніби запам'ятовує риси обличчя. Не знаєш ти, хлопче, що кожного дня я можу бути різною.