Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

– Що відбувається, ви мені можете сказати? – хлопець слухняно рухається за мною, хоч його здивування я розумію.

- Будь ласка, не хвилюйтеся. Це все сон. Завтра ви повернетеся до свого життя і забудете про все.

Дивлюся на свій браслет, лампочка не згасла. Це ще що таке? Вона завжди гасне, коли роботу завершено.

- Сон? Але чому в мене відчуття, що я не сплю? – його паніка переходить у наступну стадію.

Розумію, що з ним обіймашки не прокотять, як з іншими моїми підопічними. Але там і випадки були простіші. Рятувала людей від злої домовички, від збожеволілої під впливом магії свійської тварини, навіть з рук пустотливої русалки якось витягла чоловіка. Щоправда, останній не надто радів порятунку. У будь-якому випадку це були безневинні магічні штучки, а сьогодні я вбила монстра! Справжнього страшного монстра!

- Як вас звати?

- Енді.

- Мене звуть Есма. Сьогодні я проведу з вами день, а завтра все буде гаразд. Давайте вип'ємо гарячого та поговоримо.

Намагаюся триматися впевнено. Хлопець, схоже, спокійний. Навіть дивно. Ні криків, ні вереску, його скоріше долає обурення.

- Та хто ж ви така, Есмо?

- Я - маг другого ступеня. І щойно врятувала вам життя. Не варто подяки.

Іду у бік кав'ярні швидким кроком, створюю незворушний вигляд. Цього разу мій підопічний одягнений не за погодою, а не я. Крокує в одних штанах та сорочці. Замерз – точно знаю. Напевно зморщився навіть у найвидатніших місцях.

Я знову відволіклася, згадавши про його вражаючий агрегат.

- Ви мене врятували від насолоди! – о, ще більш несподівано, злість у чистому вигляді.

- Сумнівна насолода! Подивилася б я, якби ваші геніталії залишилися в роті тієї кішечки. Насолода ще та!

- Ви знущаєтеся?

- Анітрохи. Сядьте, я розшукаю ваш одяг.

- І як же ви знайдете мої речі? В кафе? І нащо ми сюди прийшли?

- Вам потрібно зараз перебувати у людному місці, до того ж поїсти не завадить, напевно ви відчуваєте слабкість и спрагу.

Це я його так заспокоюю, а сама намагаюсь зрозуміти, що відбувається. Якщо червоний сигнал світиться, йому ще загрожує небезпека. Це логічно. У людному місці жоден монстр не з'явиться, отже тут безпечно. Але ж не можна сидіти чекаючи, що лампочка згасне.

Мої думки перериває молодик:

- Есміндо, це ж моє пальто.

Так, я тримаю у руках його речі. Перемістила їх у свої руки із номера в готелі. Звичайно, зробила це непомітно, поки проходили темним коридорчиком при вході в кав'ярню.

- Тримайте, - простягаю одяг Енді. - Я взагалі-то Есмеральда.

- Есмеральда? Ого… Вау…

– Що? – ми вже сидимо за столиком.

- Нічого, просто не чекав, - він замислився. Тільки ось про що?

- І що ніяких жартів про продаж душі дияволові за ніч зі мною?

- Що, перепрошую? - Він дивиться на мене незрозуміло.

- Як у пісні про Есмеральду.

– Не знаю, про що ви.

- О, Есмеральдо, мені не знайти спокою, Я душу дияволу продам за ніч з тобою, - цитую слова з мюзиклу.

Енді так само дивиться на мене з подивом.

- А, байдуже, - махнула рукою, чомусь навіть прикро стало, що він не розуміє про що я. Ніч зі мною, значить, його не цікавить. Раніше всі ці згадки мене дратували, а тепер ось я спантеличена тим, що мене не підколюють.

- Історію про Есмеральду я знаю, тож і здивувався, що хтось назвав так дитину.

- Ви читали Ґюґо?

- Так. Життя в Есмеральди не було солодким, та й фінал сумний… У вас також є вихованець абож домашній улюбленець?

- Що-о-о? - Звичайна людина мене запитує про мій символ? Це неможливо! Ніхто про це не знає!

- Есмеральда мала козочку, з якою вона танцювала на площі, - пояснює Енді.

- А-а, ви про це. У мене нема козочки. І я не танцюю.

- А зовнішність схожа на описану героїню. Темноволоса, із золотистою шкірою, із зеленими очима... Погляд засліплює, як блискавкою.

Що відбувається? Хто цей хлопець? Він зараз сипле слівцями з «Собору паризької Богоматері»? Сиджу в приголомшеному заціпенінні, дивлюсь у сірі очі. Я зависла, ніби на мене наклали заклинання, що заморожує.

- «Тоненька, тендітна, з оголеними плечима і стрункими ніжками, які зрідка миготять з-під спіднички…», - він ще й цитує.

Підкорена навік. Це моя людина. Я вже тану, наче масло поклали на гарячу сковороду.

Зберися, Есмо!

- Я вражений.

- Я теж.