read-books.club » Любовне фентезі » Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

131
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець" автора Аманді Хоуп. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп» була написана автором - Аманді Хоуп, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовне фентезі".
Поділитися книгою "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп" в соціальних мережах: 
- Та, якій пророкували стати імператрицею, мертва, - промовивши ці слова, старий схилився в низькому поклоні, його довге вбрання торкнулося м'якого білого килима. Випроставшись, він віддано глянув на свого господаря. - Свідки? - запитання промовили ніжним дзвінким голоском, і витончена, тонка долоня, лягла на підлокітник крісла. - Не залишилося жодного, - втомлено зітхнувши, відповів чоловік. - Ти бачив все на власні очі? - спитали стривожено, зім'явши шовкову хустку в руці. – Провісник каже протилежне. - Провісник судить по зірках, - голос того, хто відповідав, був сповнений іронії. – А їм, як відомо, властиво падати з небосхилу… Книга друга.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 95
Перейти на сторінку:
Книга друга

Глава 1

Його високість холодно відкланявся і пішов стежкою ліворуч, а я залишилася стояти на роздоріжжі.

Тільки зараз помітила, що ми якраз дісталися повороту на будинок лікаря. Звідси до нього було рукою подати. Але я ще деякий час не рухалася, намагаючись подумки переварити нашу розмову.

Його погрози, звичайно, справили враження, мені стало не по собі, але всередині все ж таки теплилася надія, що принц так і не перейде до справи, обмежившись залякуванням.

Тому зараз мене хвилювало інше: рани його воїнів, що швидко затяглися.

Що, якщо він правий? І загоєння відбулося не тільки від того, як я надала допомогу? Що, як у цьому була магія?

Тоді все стає набагато цікавішим. Навіть волосся на потилиці заворушилося від таких припущень.

Якщо у мене є хоч крихітка магічних здібностей – це величезний плюс. По-перше, і найголовніше, я зможу прочитати їхні книги без сторонньої допомоги, по-друге, володіючи інформацією, я зможу розшукати Ваньку, де цього паразита не носило б.

Так серце защеміло при одній думці про мого безглуздого чудовиська. Знайду – уб'ю гада! Весь цей час намагалася гнати від себе думки про братика, в душі сподіваючись, що з ним нічого поганого не сталося, інакше я б просто збожеволіла від занепокоєння.

І по-третє – ми зможемо повернутися, нарешті, додому! Я в це вірю!

Але як зрозуміти, чи є в мене ця магія? Єдине, що спадає на думку: порізати палець і самій спробувати його залікувати, вірніше, замагічити. Як – навіть не уявляю. Запитати нема в кого, довіряти в цьому світі я можу тільки сама собі. Прийдеться улюбленим методом всіх механіків – «методом тику».Пробуватиму все, що в голову збреде. Фантазія у мене будь здоров, може випадково і знайду відповідь. А не вийде, принаймні, звернуся до Другого принца. Ми з ним начебто порозумілися і він не такий злюка, як деякі.

Я повільно брела до будинку, захоплена своїми думками, як дорогу зненацька перегородили. Хоч залишилося дійти зовсім трохи.

Піднявши голову, спочатку не змогла розібрати, що відбувається. З'явилося відчуття дежавю. Мене оточили воїни у чорному, як тоді на дорозі. Їх було п'ять чоловік. Застигла, боячись поворухнутися. З усіх боків до мене були спрямовані леза мечів. Посунься я хоч трохи, могла б поранитися.

- Вам чого? - вирвалося нервове.

Чорний принц вирішив мене остаточно доконати? Від залякувань перейшов до справи? Навіщо це? Я нічого поганого не зробила. Тільки вже зібралася покаятися, і просити про помилування, як вони різко смикнулися. Четверо зробили крок назад, а п'ятий підняв свій меч над моєю головою.

Ще секунда... Він розмахнувся на мене. Я заплющила очі від жаху. Те, що відбувалося, все ще здавалося нереальним, ось зараз прокинуся і опинюся вдома.

Почувся глухий удар... Нічого не сталося. Поруч почалася якась метушня, мене штовхнули, від несподіванки впала на п'яту точку і тільки після розплющила очі. Краще б я цього не робила. Зовсім поряд зі мною відбувалося щось неймовірне. Ті п'ятеро, що зупинили мене, зараз відбивались від чорного вихору, що рухався на них з неймовірною, нелюдською швидкістю. Зрозуміти, що відбувається, не було жодної можливості. Я лише з подивом стежила за польотами кожного з п'яти, яких розкидав убік чорний ураган.Тривало все якусь мить, злякалася я вже потім, коли все закінчилося. Нападники розлетілися, наче підхоплене вітром листя і розсипалися на порох прямо на очах. На стежці залишився Чорний дракон, своєю, трохи пом'ятою, персоною. І зовсім беззбройний.

- Як? - видавила я, почавши заїкатися від пережитого жаху.

Хотіла спитати: "Як ви сюди потрапили і що це було?" Але виходило стільки «ік-ак», і жодного зв'язного слова.

- Злякалися? – Дракон сів поруч і сумно посміхнувся. - Вас не можна і на хвилину залишити одну.

- Аа-аа, - почала я, але знову икнула, так і не домовивши.

- Я дещо згадав і вирішив повернутись, - на мої слабкі потуги заговорити, відповів Його Високість.

- А ці? – нарешті мені вдалося зв'язати хоч три літери в слово, показавши рукою на купи чорного попелу.

- Це не люди, - насупившись, відповів принц. - Хто ж ти така, що вбивця вдався до такої складної магії?

- Не знаю! - ледве стримуючись, промовила я найдурніше, що можна було придумати і в черговий раз видавши «ік», розплакалася навзрид, як маленька дитина.

Зі мною трапилася справжнісінька істерика. Вона давно вже назрівала, і зараз вилилась у бурхливий потік сліз. Схопилася за лацкани сорочки третього принца і, використовуючи його як жилетку, уткнувшись у груди мокрим носом. Я виплакувала весь жах того, що сталося, весь біль, що накопичився, всі витрачені нерви, весь жаль до себе, і відчай від втрати брата. Потік моїх сліз, здавалося, був невичерпний.

А цей нелюд ще й погладжував по спині, як нормальна людина, від чого додавав потокам з очей ще більшого прискорення.

Через якийсь час мене почало відпускати, ридання переросли в окремі схлипи, а потім зовсім затихли. Випустила з рук одяг принца, не сміючи звести на нього очей. Навернулося моторошне почуття сорому, тому що показала слабкість перед малознайомою людиною. Скоріше майже ворогом, другом його, принаймні, ніяк не назвеш.

- Вибачте, - прохрипіла осипленим від виплаканого голосом, витираючи мокрі щоки. - Такого зі мною раніше не траплялося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 2 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"