Читати книгу - "Рукопис, знайдений у Сараґосі"

День тридцять третій

Ми вирушили в дорогу й незабаром побачили Вічного Жида, який приєднався до нас і продовжив розповідь про свої пригоди.

Продовження історії Вічного Жида

Отож, ми виростали на очах поштивого Деллія, який їх не мав, однак під опікою його розсудливості і керуючись його розумними порадами. Відтоді минуло вісімнадцять століть, а дитячі мої роки — це єдині, які я згадую із задоволенням.

Я любив Деллія, як власного батька, і щиро прив’язався до мого товариша Германуса. Проте часто я з цим останнім вів палкі суперечки — і завжди стосовно релігії. Вірний суворим засадам синагоги, я постійно йому повторював:

— Твої ідоли мають очі, але не бачать, мають вуха, але не чують, вони відлиті золотарями, і в них гніздяться миші.

Германус відповідав мені, що зовсім не вважає ідолів богами і що не має ніякого поняття про релігію єгиптян.

Слова ці, часто повторювані, пробудили в мені цікавість; я попросив Германуса, щоб він умовив жерця Херемона дати мені кілька уроків його релігії, але це мало відбутися в таємниці, бо якби про це почули в синагозі, я був би негайно проклятий. Херемон, який дуже любив Германуса, охоче погодився на моє прохання, і наступної ночі я відправився в гай, що ріс біля храму Ізиди. Германус представив мене Херемону, який, посадивши мене поряд із собою, склав руки, на кілька хвилин замислився і нижньоєгипетським діалектом, який я прекрасно розумів, почав читати таку молитву:

ЄГИПЕТСЬКА МОЛИТВА

Великий Боже, батько усіх,

Святий Боже, який являє себе своїм вірним,

Ти святий, який усе створив словом,

Ти святий, образом якого є природа,

Ти святий, якого не природа створила,

Ти святий, могутніший за будь-яку могутність,

Ти святий, за всі висоти вищий,

Ти святий, від усіх похвал кращий!

Прийми жертву вдячності мого серця і моїх слів.

Ти несказанний, і мовчання є твоїм голосом,

Ти викоренив помилки, що суперечать усвідомленню істини

Укріпи мене, дай мені сили й допусти до Твоєї милості тих, які погрузли в невіданні, а також тих, які пізнали Тебе й тому стали моїми братами й Твоїми дітьми.

Вірую в Тебе і визнаю це вголос,

Здіймаюся до життя і до світла.

Прагну увійти в Твою святість, бо це ти розпалив у мені цю жагу.

Коли Херемон проказав цю молитву, він обернувся до мене й сказав:

— Бачиш, дитя моє, що ми, як і ви, визнаємо єдиного Бога, який словом своїм створив світ. Молитва, яку ти почув, узята з «Поймандра», книги, яку приписують великому Тоту, тому самому, твори якого ми проносимо в процесії під час усіх наших свят. Ми маємо двадцять шість тисяч сувоїв, які приписують цьому філософу, котрий начебто жив дві тисячі років тому. Але оскільки тільки нашим жерцям дозволено їх переписувати, тому, можливо, з-під їх пера вийшло багато додатків. Нарешті, усі писання Тота повні темної і двозначної метафізики, яку по-різному можна тлумачити. Тому я обмежуся тим, що викладу тобі загальноприйняті догмати, які найбільше наближені до поглядів халдеїв.

Релігії, як і усі речі цього світу, зазнають повільних, але неустанних впливів, які постійно намагаються змінити їх форми і суть, так що через кілька століть та сама релігія пропонує людській вірі цілком інші принципи, алегорії, прихований смисл яких вже неможливо розгадати, або догмати, яким загал вірить ледь що наполовину. Тому я не можу ручатися, що навчу тебе давній релігії, обряди якої ти можеш бачити представленими на барельєфі Озимандії у Фівах, але повторю тобі повчання моїх учителів так, як я викладаю їх своїм учням.

Передовсім хочу застерегти тебе, щоб ти ніколи не обмежувався образом ані символом, а проникав у приховану в них думку. Так, наприклад, мул означає все те, що є матеріальним. Божок, який сидить на листку лотоса і пливе по мулу — представляє думку, яка спирається на матерію, зовсім не торкаючись її. Це символ, який використав ваш законодавець, коли казав, що «Дух Божий ширяв над поверхнею води». Вважають, що Мойсей був вихований жерцями з міста Он, або Геліополіса. Так що, по суті, ваші обряди дуже наближені до наших. Як