Читати книгу - "Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)"

- Лілі, може вона їсти хоче?

- Твоя мама сказала, що вони перед нашим приходом поїли. Можеш з нею просто погратися за манежем?

- Звісно — я виліз з манежу. Почав підкидати доньку. Вона почала голосно сміятись. А тільки що плакала. Мабуть, що я довго знаходжусь на роботі й сидіти з такими маленькими дітьми вже забув як.

Після ігор наші дівчатка пообідали та ми разом з Лілі вклали їх спати. І вони тихенько спали як янголи.

- Здається я забув як це сидіти з маленькими дітьми — сказав пошепки я.

- Ще згадаєш — сказала кохана та поцілувала мене у губи. Ми вийшли з кімнати дівчаток.

Богдан.

Я знову з’явився у житті Лілі. Останній рік тільки про неї думаю. Тому заїжджав до неї додому, думав з нею поговорити. Так, я знав, що вона одружилась. І тепер з цим баристою живе. Але я нічого не можу вдіяти зі своїми почуттями до неї. Коли я до неї заїжджав її вже не було. Вона переїхала кудись. Але куди саме не сказали.

Я приїхав у Львів відпочити. Від всього що зі мною відбулось за ці всі роки. Важко це згадувати. Напевно, що не буду. І якось гуляючи по центру міста, я побачив знайоме обличчя. Я побачив Лілі. Вона в цей час розмовляла з її чоловіком і за руку тримала якогось хлопчика. Мені дуже стало цікаво, як вона живе та чим. Після зайшли у ресторан, я ж пішов за ними. Мене на щастя посадили за стіл, який був близько до їх стола. Вони мене не помітили, мабуть, що були всі у розмові. Їм було все-одно хто біля них сидить. Так, ось Лілі хтось подзвонив. Вона тоді підняла слухавку. І в її розмові з кимось, я почув адресу. І подумав, що це адреса за якою вони проживають. І ще не пам’ятаю від кого чув, що цей хлопчик, який був з ними у той момент не рідний Тимуру чи як його там звати. Не його, а значить мій. Я щось думаю, що окрім мене та цього хлопця вона ні з ким не зустрічалась.

Я зібрався з думками та поїхав до Лілі. Її реакція була мені зрозумілою. Вона думала ніколи мене не побачить.

Я нічого не можу вдіяти зі своїми почуттями, тому хочу з нею бути разом. Досі пам’ятаю її запах троянд. Як вона міцно мене обіймала, коли ми їхали на мотоциклі. Боялась впасти. Як вона вперше сіла на коня, і як я пояснював їй як треба їздити на ньому, щоб не впасти. Наші побачення в альтанці. Цього мені дуже не вистачає. А цей спонтанний секс з Лізою розбив все, що між нами було. Хоча сподіватись на, те, що Лілі не дізнається про все це не було надії. Все одно б дізналась. Ліза сказала мені перед цим як ми опинились у ліжку, що не буде брехати та мовчати. Але я все одно наважився на цей секс. Не знаю, чим я тоді думав.

А побачивши Квітку у Львові, я зрозумів, що я дійсно хочу її повернути. І будь-яким способом розлучити її з тим чоловіком назавжди. Щоб Лілі була тільки моя і більше нікого! Будь-які ідеальні стосунки можуть зруйнуватися в будь-яку мить. Навіть якщо вони дуже міцні.

Позавчора я приходив до них додому. Хотів побачити Лілі. Але двері мені відкрила якась жінка. Мабуть, мама Лілії. Я з нею взагалі не знайомий. До знайомства з її батьками у нас справа не дійшла. Коли жінка почула як я сказав, що я тато Данила. Вона перестала посміхатись. Її обличчя стало серйозним. Ми з нею поговорили хвилини зо дві. І я пішов. На скільки я зрозумів, що Лілі з чоловіком та нашим сином поїхали відпочивати. Думаю, що приїду до них на днях. Може вже повернуться. Сподіваюсь вийде з Лілі поговорити один на один без свідків, без її скаженого чоловіка.