— Чому ти з ним? — хапає мене за лікоть та зі злістю дивиться на синці. — Послухай, це не те… — Твій чоловік б’є тебе, а ти все одно залишаєшся з ним? — його голос звучить голосніше, ніж зазвичай, а потім він робить те, чого я найменше чекаю: притягує мене до себе та впевнено шепоче: — Я заберу тебе в нього! Не дозволю йому до тебе торкатися, чуєш?

— Що ти робиш? — шепочу в темряву. — Ненавиджу тебе, — видає незвично охриплим голосом. Я це знаю, ось тільки… його слова розходяться з діями. Він торкається мене, безцеремонно розстібає верхній ґудзик на блузці й пірнає пальцями всередину. — Так не можна… — Ти ще не зрозуміла? — хмикає. — Мені можна все. Він мій зведений брат. На нього не можна дивитись, його не

Він мріяв про неї з університету, проте вона його навіть не помічала. Минули роки, Богдан дуже змінився. Тепер він успішний бізнесмен, а вона жінка, яка втратила себе у шлюбі. Їхня зустріч була випадковістю. Помилкою. Але виявилося, що він не може її відпустити, а їй потрібен такий, як він: сильний, мужній, ладний на все заради тієї самої жінки. Проте щастя близько

— Це я, Вадиме. Тая. Я… Ми з вами зустрілися два місяці тому в готелі. Після того, як ми провели разом ніч, я… завагітніла. У нас з вами буде дитина, — вже зовсім тихо додаю, мнучи в руках багатостраждальну сумочку. Його брови підскакують в подиву. Вадим окидає мене швидким поглядом з голови до ніг. Невже справді не впізнав? Чи просто прикидається? Та за мить вираз

Попередня назва "(не) Випадкова ніч" Дивимось БУКТРЕЙЛЕР! — Ти переплутала столики? — каже холодно. — Не переплутала, сподіваюся, — усміхаюся, намагаючись бути грайливою. — Тобі вісімнадцять є? — погляд Кирила проходить по мені сканером. — Неповнолітніх сюди не пропускають. У мене в роті пересихає. Я сім років його не бачила, а не розмовляла… ніколи,