Ірися Ликович (нар. 1984 р.) закінчила філологічний факультет Ужгородського Національного університету. Працювала журналістом у газеті «Думська площа» (м. Одеса). Переможець українсько-німецької премії Олеся Гончара та премії «Дебют». Автор трьох прозових книжок: «Перелітна» (2006), «Твоя дитинка» (нагороджена відзнакою «Вибір видавців» Всеукраїнського конкурсу

Люди люблять прихилятися одне до одного… До власних спогадів, снів і мрій. Але понад усе люди прихиляються до часу й віку. Певно, ЧАС частіше за Бога отримує різні рахунки від людей. Імовірно, до ВІКУ людина виставляє безліч претензій. Усім нам, незалежно від віку, хочеться, щоб наші історії закінчувалися щасливо та розпочиналися інші. Саме про стосунки з часом і

У книзі «Слово після страти» Вадим Бойко розповідає про свої поневіряння по катівнях гітлерівської Німеччини. Бойкові було шістнадцять років, коли його силоміць вивезли на каторжні роботи до «Третього рейху». Хлопець не хотів миритися із своїм рабським становищем, він сім разів тікав, брав активну участь в антифашистському русі Опору, за що був засуджений до страти.

Автор цього твору - колишній в'язень Освенціма, учасник руху Опору, його перу належить книга «Слово після страти», що витримала кілька перевидань на багатьох мовах світу. У своїй невигаданій повісті він розповідає про муки і страждання людей різних національностей, на які їх прирекли гітлерівські варвари в таборах смерті, про інтернаціональне братерство в'язнів, про

Батьки Аліції, донедавна «Страшенно Розпещеної Одиначки», розлучилися. Дівчина поступово вчиться сприймати нову татову супутницю життя й спілкуватися з постійно зайнятою мамою. Народжується перше кохання, з'являється необхідність робити власний вибір. У своєму оточенні Аліція зіштовхується із проблемами анорексії, наркотиків, байдужості однокласників. Проте найбільше

Цей роман присвячений дівчині, яка опинилась у психіатричній клініці після спроби накласти на себе руки. Там, у клініці, вона повернулася до життя, полюбила і тільки тоді взнала ціну подарованого їй Богом життя, навчившись сприймати кожний новий день як диво.

Емілі стала дорослішою, й життя підкидає їй нові труднощі, які вона долає з притаманною їй мудрістю та любов’ю. Вона покидає Місячний Серп, який тривалий час був її рідною домівкою і вирушає на навчання у школу в Шрусбері. Завдяки своїм талантам, Емілі зможе вистояти у боротьбі з труднощами нового життя, а також допомогти своїм друзям у їх подоланні, бо ця дівчина

Героїня роману, дівчинка Емілі — сирота. Її, що втратила матір, а згодом і батька, беруть на виховання родичі матері. Відтак вона звикає до нової родини, пристосовується до нового, незвичного середовища, набуває щирих і відданих друзів, розвиває свій літературний хист, аби в майбутньому стати відомою письменницею. Пізнання свого внутрішнього і навколишнього світу,

«Діти морських туманів» — продовження популярної у Франції книжки «Прощайте, мої п'ятнадцять літ...», яка 1971 року вперше вийшла українською мовою. Читач знову зустрінеться з норвезьким хлопцем Яном, який у вихорі війни залишився без батьків і попав до Франції, де познайомився з сиротою Фанні. Дівчина бере близько до серця недолю Яна. Між ними зароджується кохання.

«Прощайте, мої п'ятнадцять літ...» — це щира сповідь підлітка — розумної і спостережливої дівчини, в серці якої зародилося перше кохання. Клод Кампань — псевдонім подружжя Жана-Луї та Бріжітт Дюбрей. Перу Жана Луї належать відомі у Франції романи для підлітків — «Рятувальна експедиція» та «Капітан із Жамборея». Велику популярність серед читачів завоювали і повісті Ж.