— Йди! — її подих, відчаєм повний, змушує не рухатися. Очі, такі прозорі, але пусті, дивляться інакше. Наче бачить вона, поки сліпий я. — Йди, прошу тебе! Йди! — По грудях руками б'є. Обхоплюю, до грудей притискаю, а вона рветься і плаче. Так гірко, так сильно, і так тихо. Зовсім тихо зовні, але занадто сильно всередині. Так само, як хворобливо шепоче: "Я життя

- Що, не на мене чекала, так? Чекала чергового клієнта? Так ось він я! Хочу скористатися твоїми послугами! - я втрачаю дар мови, і не одразу знаходжу, що сказати. - Не хвилюйся, я заплатив. Навіть більше твого тарифу! Апетит, скажу я, у тебе хороший. Сподіваюся, ти відпрацюєш заявлену суму. - Що... ти зараз серйозно? Що ти взагалі тут робиш? Як знайшов мене? - Невже

Якось, щоб покликати мене погуляти, Микита кидав у моє вікно камінчики, а коли ми підросли, у моє вікно полетіли зуби хлопців, які виявляли до мене хоч якусь цікавість… *** Щоб захистити мене від уваги неадекватної людини, моєму батькові довелося відправити мене жити в інше місто і змінити прізвище. Але через кілька років я випадково зустрічаю чоловіка у ресторані і…

Коли життя закидає тебе на саме дно — ти хапаєшся за будь-яку нагоду, аби видертися звідти. Так сталося і зі мною. Коли моя найкраща подруга запропонувала стати її особистим шпигуном та влаштуватися на посаду помічниці чоловіка, щоб дізнатися: чи зраджує він їй чи ні? Я схопилася за цю можливість руками та ногами, бо грошей у кишені залишалося на останню вечерю. Але

На тлі ворогуючих королівств життя Маргарет приймає несподіваний поворот: вона стає пішаком у політичних маневрах свого батька. Змушені одружитися, щоб погасити полум'я конфлікту, Маргарет і принц живуть разом зі взаємних презирство, яке тліє під поверхнею. Їхній союз, холодний союз, народжений з необхідності, здається приреченим на хаос.

Безкоштовна до завершення! - Ситуація наступна, крихітко, - заговорив незнайомець із приємним акцентом, уважно стежачи за моєю реакцією. - Ти тепер повністю належиш мені. Твій батько програв тебе. Мені. А тому я раджу тобі бути хорошою дівчинкою і слухатися тільки мене. * Коли батько віддав мене через борги, життя в одну мить стало кошмаром. Жорстокий, нещадний

– Я тебе нікуди не відпущу. Він гарний. Ідеальний. Тільки життя навчило мене боятися таких людей, надто дорого взявши за урок. Чоловіки, які мають шикарну зовнішність, знають, що їм пробачать багато. Вони роблять, що хочуть і ніхто їх у цьому не звинувачує. Одного з таких я підпустила надто близько, отримавши шрами назгадок. Більше я не потраплю в цю пастку. Ось

— На що ти готова, щоб отримати свою каблучку? — Язик штовхається за щоку, щоб натякнути на свої наміри. — Краще скажи, на що готовий ти, щоб знову зі мною зустрітися? Питання мене дивує. На мить я навіть зависаю, але це триває недовго. Бо далі я голосно сміюся на самовпевненість цієї панянки. — Невже ти думаєш, що зможеш мене так сильно здивувати? — Я вже це роблю...

- Відпусти, - прошипіла крізь зуби, намагаючись його відштовхнути. Даремно! Хіба я можу завдати болю цій машині. - Тобі ж подобається, - нахабно заявив він, видаючи своє збудження і самовпевненість. - Будь ласка, - благала сподіваючись, що він прийде в себе і зрозуміє, що мені неприємно. - Уже не терпиться? - Хрипко запитав він, рухаючись різко й агресивно. Якби я

— Ти вийдеш заміж за Яковенка, інакше нам кінець, — приголомшує мене батько. Я хочу заперечити, але не знаходжу слів, чудово знаючи, що вибору в мене немає. Віктор Яковенко, справжній син свого батька, холодний, цинічний і жорстокий. Він забрав мене, як трофей, як вподобану іграшку, зруйнував моє життя і плани. Тепер він — мій чоловік. Я ненавиджу його всім серцем і