— Познайомся, Демиде, це моя дочка, Аріна. Вона жила з матір'ю в Європі, тепер живе зі мною. Аріно, це Демид Ольшанський, ми з ним сто років знаємо один одного! — Покровський розпинається, а я глибше засовую руки в кишені, стискаючи їх у кулаки. Переді мною стоїть вчорашня дівчина, бідна студентка, яку я відбив у шмаркатих ґвалтівників. І яка розмазала мене наче

Еліна: Кохання, відданість, довіра... Це точно не про мене. Я волію й надалі уникати цього, аніж бути розбитою стражданнями та втратою. Триматися від усіх на відстані — ось де мій спокій. Я не вірю в любов, бо її не існує. Чи це лише я досі її не відчула? Назар: Мені вистачило лише одного погляду... і я закохався в неї. Красива, граційна, неприступна… Байдуже, що

Я вийшла на полювання. Шукала сексу на одну ніч - і я його знайшла. Гарячого, пристрасного, вмілого... Та от тільки не так сталося, як гадалося, і одна ніч розтягнулася на все життя. ПОПЕРЕДЖЕННЯ: книга недарма має жанр "романтична еротика". Майже половина тексту у ній - постільна сцена. Хоча й небанальний сюжет все ж присутній))) Враховуйте це, коли

— Запам’ятайте правило — вам потрібно зберігати тишу. Якщо скажете хоча б слово, вас відразу виведуть звідси, — вона суворо поглянула на хлопця, і він раптом зрозумів, кого ця жінка до болю нагадувала — його математичку, яка теж часто говорила, звертаючись до балакучих учнів: “Якщо почую хоча б слово — вилетите з класу!” — Але… — Артем хотів сказати, що це якась

Після зради коханого, запланована романтична поїздка на двох, перетворюється на затворницьке усамітнення. Щоб прийти до тями і заспокоїтися, Міа орендує будиночок у лісі, подалі від міста. Тут тихо, гарна природа та привітні сусіди… Але варто їй лише заснути, як із нею відбувається щось дивне і незрозуміле! Щоночі до неї приходить лякаючий незнайомець, і вона не може

Світозар, чому ти знову приїхав майже о дванадцятій?! – гарчала мама. -Так, а який сенс приходити на ті дурні оглядини, якщо серед всіх дівчат моєї немає. - Можливо тобі хоча б хтось просто сподобається. - Мама для просто я і без твоєї допомоги знайду. Тим паче що обирати особливо ні з кого. Ми майже не покидаємо свої землі. - І ти знаєш краще мене чому. – гиркає

Я знайшла у лісі пораненого чоловіка. У нього не було при собі жодних документів, але була зброя, багато грошей і дивний кейс, з кодовим замком. - Не викликай швидку чи поліцію... Допоможи мені і я тебе винагороджу! - попросив він, вчепившись у мене міцною хваткою. Мені більше нічого не залишалося, як узяти свою «небезпечну знахідку» під особисте піклування та

— Та йдіть ви до біса разом зі своєю математикою! — закричала я на всю аудиторію, відкидаючи маркер від себе. — Кошкіна, заспокойтесь і сядьте на місце, і тоді я зроблю вигляд, що нічого не чув, — вкрадливо промовив Андрій Максимович, встаючи з стільця. Але мене вже було неможливо зупинити. Різко вдихнувши, я вибігла з аудиторії. Змогла зупинитися і спробувати

— Чому ти з ним? — хапає мене за лікоть та зі злістю дивиться на синці. — Послухай, це не те… — Твій чоловік б’є тебе, а ти все одно залишаєшся з ним? — його голос звучить голосніше, ніж зазвичай, а потім він робить те, чого я найменше чекаю: притягує мене до себе та впевнено шепоче: — Я заберу тебе в нього! Не дозволю йому до тебе торкатися, чуєш?

Ніколи не підвозте незнайомця! Випадкова зустріч може стати переломною в житті, а простий попутник - фатальною пристрастю. Для Кіри, багатої спадкоємиці, чоловіки завжди були лише розвагою. До одного дощового вечора, коли вона не змогла проїхати повз самотнього чоловіка на трасі. Між ними величезна прірва, але Кіру ніколи не зупиняли труднощі. Їй байдуже хто він.