Життя людини переважно складається з проблем і їх вирішень, а ті проблеми, які не вдається вирішити, то над ними сміються. То ж до гумору, панове.

Ви коли небудь задумувались, чому всі казки починаються одинаково?«Жили були.. За лісами за полями.. Давним давно..?» А от юна дівчина на ім'я Аня, з червоним волоссям, замислювалась, і кожного разу коли читала казки та інші розповіді...

❤️ Ця історія: болюча й прекрасна. Вона про дівчинку, котру зозуля-мати новонародженою підкинула до чужих дверей. Та за ними жила провидиця, що виховала Діану доброю й справедливою. Але віщунка не мала права заздалегідь відкривати дівчині таємниць майбутнього. Випробування щастям і горем та дивне й невідворотне призначення молодої особи, серед світів, чекає на Вас у

Три мавки обговорюють вплив річного коропа пліткаря на долю їх четвертої подруги, а свідком цього є мовчазний блакитний місяць. Мініатюра для челенджу Блакитний місяць в спільноті Буревій Емоцій.

Беруся розповідати про втрачені дитинства ... У кожного свої нюанси, але принцип один ... Політично-олігархічній нації не потрібні українські діти ... Ось це страшно. якщо вони не твої, то чужі ... і виростають з них ТІТУШКИ, повії, алконавти, ті, що обкурилися травки-миршавки ... кожен п'ятий, можливо сьомий українець пізнав сутінки сирітства ще від народження ... я

Сонячні промені пробивалися крізь густі крони дерев, освітлюючи пилюгу на дорозі, що вела з містечка. Луї та Лео, одягнені у спортивний одяг і наплічники, наповнені провізією, поспішали назустріч пригодам. Їхні обличчя світились очікуванням, адже сьогодні вони мали намір підкорити найвищу вершину в околицях. Ідея про цю подорож належить саме Лео, який ще з дитинства

Що б ви хотіли, щоб я написала, в найближчому майбутньому?

-Ти мене не цікавиш.- сказала Елі збираючися йти -Настільки не цікавлю шо те ревнуєш?- сказав Нік

— Між нами, Ево, була домовленість, — граф підкреслено розслаблено відкидається на спинку крісла. — І ти її не виконала. — Не могла я такого зробити, — впевнено заявляю. — Мала бути якась причина. Похитує головою, зневажливо кривить губи в посмішці. — Але зробила. Ми мали взаємовигідну угоду, від якої кожен отримував те, що хотів. Ти в останню мить все переграла.

Але ж вона ще така дитина. Якби мені було десь, як їй. А з іншого боку, як би мені дійсно було як їй, то, мабуть, ні я, ні вона, один одному не сподобались. Коли мені було п'ятнадцять, мене тягнуло до дівчат, яки були старші за мене. Отож бо і воно. А ти дитина, дитина. Та ні. Все одно. Шість років це щось дуже нереальне, як не на мене. Чого я боюсь? Ми нічого такого