Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

«“Ми зустрінемось знов у наступних світах”: Меріто, удачі вам десь там… Хоч Ви й не змогли, але Вашому сину поталанило».

Мія затримала погляд на заголовках, сміючись і одночасно хитаючи головою.

– Селіно, Кларіссо, ви... це неймовірно. Дякую вам. Це, мабуть, найбожевільніший подарунок, який я коли-небудь отримувала…

Селін засміялася у відповідь і обняла її:

– Я просто подумала, що це повинно бути на стіні вашого дому. Тепер у вас є частинка цієї історії на згадку, навіть коли весь цей галас затихне. Якщо ти щось раптом пропустила – почитай. Там є багато цікавого, особливо всі чекають на ваше весілля. 

Мія стояла на порозі, тримаючи картину у руках, відчуваючи, як від неї йде щось більше, ніж просто спогади – це було підтвердження того, що, незважаючи на всі труднощі, світ ще може подарувати дещо неймовірне закоханим людям. 

– Айдасу тут подобається? – Кларісса, вже трішки незграбна через величенький животик, зайшла в хол.

Дівчата метушилися, скидаючи пальта і витираючи взуття. 

– Так, Айдасу тут дуже подобається. Він постійно говорить, що мій інтер’єр це буквально його мрія, яку він не мав можливості здійснити у вашому домі…

– Привіт, – голос Айдаса, який спускався сходами, прозвучав трохи далеко.

Сестри, побачивши його, відразу кинулися на допомогу, підтримуючи чоловіка під руки. Кілька хвилин він розглядав вирізки з газет в рамці, наче трохи печально, але подякував. 

Кларісса ніжно обняла брата, явно готова вислухати його коментарі щодо картини, але погляд Айдаса, ковзнув до її кругленького животика, і він, хитро всміхаючись, легенько торкнувся його рукою.

– За місяць ти стала такою великою, – пожартував, кидаючи на неї теплий погляд.

Кларісса, захихотівши, похитала головою:

– Ну, нарешті можна цього не приховувати! Усі були такі зайняті та мали стільки проблем, що доводилося почекати з цією новиною. А потім оголосити серед галасу! 

Мія відчула, як її серце наповнюється теплом, коли Айдас підвів брови, і його обличчя засяяло ще більшою радістю за сестру:

– А ім'я вже придумали? 

Кларісса, трохи задумавшись, відповіла з ніжною усмішкою:

– Якщо буде дівчинка, то вона точно буде Мелітою. 

Айдас раптом замовк на мить, вдячність і зворушення блиснули в його очах, схилив голову і тихо промовив:

– Меліта... Це чудове ім'я, Кларіссо. Мама б пишалася.

Кларісса кивнула, а її усмішка стала ще ширшою:

– А якщо хлопчик, то чоловік обере ім'я. Ми ще не вирішили, але, думаю, щось класичне й аристократичне, як завжди, – засміялася. – Він чудовий, мій чоловік, останні події дуже нас зблизили. 

Айдас кивнув, але підморгнув сестрі:

– Тільки не переборщіть із класикою, щоб дитина в десять років не звучала, як старий граф.

– Ох, так. 

– Селіно, – він обійняв сестру, турботливо запитавши: – А ти як? 

– Від учора розлучена, вільна пташка. Готова шукати свого судженого. 

– Вона божевільна, – Кларісса цокнула язиком, – Айдасе, ти мусиш з нею про це поговорити. 

– Тихо! – Селін перебила і заховалася за спиною брата від старшої сестри. 

– Ні, я скажу йому! 

– Про що ви? – чоловік насторожився. 

– Вона напише в газеті, що готова поставити чоловіків Франції в чергу свататися до неї! І що кожен мусить запропонувати їй бути разом, доки вона не побачить браслет на руці. Ось так вона хоче знайти свого істинного! Це вже не доля, це підстава! 

– Хай навіть так! Але я не можу більше чекати! 

– Боже мій, – Айдас важко видихнув, притуливши долоню до чола. – Це кумедно, але... 

Мія тепер так гостро відчувала його почуття. Коли він сумував – вона теж сумувала. Коли він радів – вона раділа. І навіть коли йому було соромно, як от зараз через Селін, то і Мії стало незручно. 

Дівчата засміялися, і Мія пішла на кухню, щоб приготувати ще один чайничок чаю та взяти вина. І згодом, вмостившись на балконі під весняним сонцем, Мія була щаслива бачити, як Айдас жартує з сестрами та радіє. І дівчина була щаслива мати таких подруг. 

За кілька тижнів на тому ж балконі, окутані вечором та вогнями ліхтариків навколо дому, що визирали з-під розквітаючих кущів квітів, які готові були розпуститися, Мія обіймала Айдаса.

Упродовж кількох днів він їздив до свого маєтку і повертався задумливий, стурбований. Але повертався завжди з букетом квітів. Мії вдалося випитати у чоловіка, що відбувається у нього вдома та з роботою. Той зумів владнати справи, і батько навіть був не проти якось запросити Мію на сімейну вечерю. На що Айдас довго пирхав, пояснюючи Мії, що ще не готовий впускати її в той божевільний дім, але дівчина запевнила, що все не може бути аж так погано і що вона готова якось познайомитися з його родиною. 

Не було ніяких судів через виконану пісню і порушене слово заповіту Меліти.